Николай Несенюк: «Удар не по мячу»

Часом трапляється, що видатна у своїй справі людина стає всесвітньо відомою не завдяки цьому.

Британський музикант Оззі Осборн здобув визнання не співом у складі без сумніву видатного рок-гурту Black Sabbath, а тим, що на сцені відкусив голову живому голубу. Потім казали, що ніби й не живому, і ніби не голубу, але вже було пізно — Оззі став знаменитим саме як відкусувач голубиних голів.

Щось подібне сталося з футболістом на ім’я Ерік і на прізвище Кантона. Він став першим французом і взагалі першим іноземцем, якого визнали вибагливі вболівальники «Манчестер Юнайтед». І не просто визнали, а зробили кумиром, більшим за Девіда Бекхема чи ще когось із тих, хто грав після нього.

Але подібно до співака Осборна Кантона став суперзнаменитим після того, як у січні 1995-го під час гри вдарив ногою вболівальника з першого ряду трибун, який гукнув йому щось образливе. Той удар досі переглядають частіше, ніж усі голи Еріка за його славну кар’єру в «Манчестері» та національній команді Франції.

Чи прикро від цього йому самому? Гадаю, що ні. Тому що Ерік Кантона виявився насправді талановитим і поза футболом.

Перший фільм за його участю я побачив років 10 тому. На екрані Ерік був не менш переконливий, ніж на полі. Саме як актор, а не той, хто торгує обличчям. Чому так сталося? Причини, як на мене, дві. Перша добре відома — талановита людина талановита в усьому. А друга полягає в тому, що для справжнього таланту футбольне поле затісне. Для Еріка воно стало таким, ще коли він здійснив той самий удар не по м’ячу, а по кривднику. І саме цим ударом закінчив одне життя і розпочав інше.

Микола Несенюк