Ибрагимович: «Марадона — единственный футболист, кто лучше меня»

"Ego" людини інколи може виростати до рівня ньюйоркського хмародеру і багато вважають, що людина, яка себе саме так позиціонує є крутою і впевненою у собі. Насправді ж така постава найчастіше свідчить про глибинні внутрішні комплекси, які коренями сягають дитинства. Не так давно дивився в італійській мові фільм про Златана, де він розповідає про свої дитячі роки. Будучи підлітком, як виявилось, він зазнавав різних принижень від середовища, у якому виростав: батько залишив їх родину, мама часто поводилась з ним дуже жорстко, його не сприймали однолітки, майбутній футболіст часто не доїдав (через скрутне фінансове становище родини). Такі речі у дитинстві не проходять безслідно: часто вони травмують людину і роблять відбитку на ціле життя.

Я ось про що: звісно від мега-обдарований, як футболіст. З цим важко сперечатися. Він виграв майже все в футболі. Златан показує унікальну стабільність. Однак, у мене є поважні підозри, що глибинні травми дитинства зробили сильну відбитку на його психіці. До прикладу, у 2014 році він купив стару церкву у Стокгольмі і проголосив себе богом (перетворив її на звичайне приватне помешкання), сказавши, що тепер ту житиме бог (тобто сам Златан). Мабуть це свідчить про серйозні проблеми психологічного характеру. Жодного разу собіпоклонництво не приводило людину до нічого хорошого. Це паталогія. Нею хворіли багато людей в історії, які згодом закінчували дуже важко.

Звісно, я бажаю Златану всього доброго у майбутньому, але йому потрібно шукати хорошого спеціаліста, щоб вийти з цього нездорового стану!