Месть «Бессарабки»

Нинішній «Олімпійський» стадіон у Києві був збудований вісімдесят років тому. Відтоді і дотепер під північною трибуною розташовані так звані «Бессарабські» ворота. Не ті, що на футбольному полі, а ті, через які в разі чого можуть заїхати пожежні машини.

Згодом ці ворота обросли легендами, згідно до яких київське «Динамо», чия лава запасних теж завжди була з північного боку, мають забити у «Бессарабські» ворота у другому таймі. Тому що перший тайм кияни завжди розпочинали і досі розпочинають на північній стороні поля. За виключенням тих поодиноких випадків, коли капітан команди-суперника, який виграв жереб на початку гри, наполягає на зміні сторін.

Так було завжди — наша лава ліворуч і у другому таймі ми атакуємо на «Бессарабку». Виникла навіть теорія, згідно до якої у «Бессарабські» ворота тягне додатковий вітер, який «допомагає» м’ячу залетіти у чужі ворота. Звісно, що все це лише красива легенда стадіону, на якому грає вже не знаю яке покоління футболістів, і куди приходять нові і нові покоління уболівальників.

Все змінилося після того, як на «Олімпійському» оселилася футбольна команда «Шахтар». Щось припікало тренерів та гравців цієї команди на тому місці, де сиділи усі покоління динамівців. Тому «Шахтар» зробив «домашньою» не північну, а південну лаву запасних, яка споконвіку була «гостьовою». Те ж саме із роздягальнею та половиною поля — «Шахтар» грає перший тайм не на північній стороні, а навпаки.

І нехай би собі грав. Але це ж саме зробила і національна збірна України. А куди ти подінешся, коли увесь менеджмент команди із «Шахтаря», живе і тренується команда у Києві також на «шахтарських» локаціях. Тож тепер у другому таймі на «Бессарабку» атакуємо не ми, а наші суперники. Саме на «Бессарабку» залетіли у ворота збірної України у двох останніх матчах зовсім не логічні голи...

Скажете, що це все маячня і забобони? Що я мав би написати не про карму «Бессарабки» а про те, що тренер збірної України та батальйон його асистентів помилилися, в результаті чого за збірну грав невідомо хто і невідомо як? Я такого не напишу. Тому що Андрій Шевченко — видатний тренер, який краще за всіх нас розуміє «структуру гри». Він ні в чому не винен — в усьому винні ворота! Ті самі старі добрі «Бессарабські» ворота, які пам’ятають війну і розруху, п’ятирічки та пєрєстройку, Хрущова та Щербицького, стотисячні аншлаги, Базилевича та Лобановського, Суперкубок УЄФА та фінал Євро-2012. Все ці ворота пам’ятають і нас пам’ятати будуть...

Николай НЕСЕНЮК