Николай Несенюк: «После Тернополя»

Известный журналист Николай Несенюк — о впечатлениях от финала Кубка Украины в Тернополе.

«Кілька днів не міг зрозуміти що такого було у фінальному матчі на Кубок України, що відрізняло його від попередніх фіналів за участю «Динамо». Розумів, що було щось не так, але що саме? І лише тепер збагнув — іншим був звук. Звук на стадіоні нагадував той, що був колись у роки моєї молодості, коли я підгадував свої відрядження з Рівного до Києва до матчів за участю «Динамо».

Як і у ті старі добрі часи більша частина тернопільського стадіону уболівала 13 травня за «Динамо». Це був саме стадіон, хоч і невеликий. Стадіон, а не один сектор, який ще донедавна намагався бути головним. Сектор, з якого постійно чекали провокації — чи то заборонених файєрів, що летіли на футбольне поле, чи то вибігання хванатів на те ж саме поле під час гри... Про перероблені із московських кричалки з матюками я вже не кажу...

Скажете, що хванати останнім часом також кричали «Слава Україні!», «Путін — Х’йло!» і співали гімн? Було таке. Але відчувалося щось нещире, коли святі для всіх національні заклики перемішувались із московськими «х’ями». Так не буває — або «Слава Україні!» або московські матюки!

Усього цього на стадіоні в Тернополі не було — хванатів на трибуни просто не пустили не давши зіпсувати свято. І виявилось, що нічого не сталося! Навпаки — повітря на стадіоні стало чистішим і в прямому і у переносному значенні. Щоправда шуміли у закритому секторі прихильники «Зорі». Але без матюків! І навіть трохи палили файєри. Але це вже проблеми «Зорі».

Я ж особисто ніби повернувся на три години у далекі вже часи дитинства і юності, коли дерева були більшими, трава зеленішою, футбол кращим! Ми теж тоді уболівали, мріючи самі стати згодом гравцями «Динамо» і поспішаючи після матчів на тренування. Ми не знали тоді таких слів які знають тепер, а ті, що знали, не кричали на стадіоні, бо якби хто таке зробив, то було би соромно батьків, своїх і чужих, які були поруч.... Думав, що таке вже не повернеться, що так і буду до кінця життя слухати на стадіоні матюки дурнуватих підлітків під керівництвом хитрожопих дорослих. Але стався Тернопіль! Виявляється футбол живий і без цього. Живий і буде жити!» — написал Несенюк в Facebook.