Георгий Бущан: «Меня зовут Георгий, запомните! Не Григорий»

Всё правильно, Георгий!! Я тоже на улице никогда не оборачиваюсь, когда кричат „Григорий, Григорий“!)) Выздоравливай и вперёд!!!!!

М.М. Жванецкий: "Жора, что Вы нервничаете?". Жора, наплюй на невежд и продолжай нас радовать надёжной (тьфу-тьфу-тьфу) игрой.

У нас в Одессе Георгий всегда был Жорик, и никак иначе, никаких Юрий, Гога.

Український відповідник імені Георгій - Юрій. До прикладу, у окремих частинах України храми у честь святого Георгія називалися храмами Юра, Юрія. Це був точний відповідних з грецької мови, який уживали українці протягом століть! Якось дуже складно у нас з цим: ми вже усі могли спілкуватися за 30 років українською мовою, знати українські імена, розуміти хто ми такі, куди рухатися і від чого звільнятися! Я за один рік в Італії освоїв досконало італійську. Хіба складно перейти на українську! Євреї відродили в Ізраїлі напівмертву мову, бо вони люблять і поважають себе! Але якось у нас з цим нескладається. Свідомість і самоусвідомлення на дуже низькому рівні! Звідси і корінь основних проблем народу!

Самый, может быть, занятный пример путаницы Георгия с Григорием – история укороченного имени Григор (Григір) талантливого украинского прозаика Тютюнника. Его называли так в отличие от старшего брата – тоже Григория и тоже писателя. В своих воспоминаниях Григор Тютюнник объяснил, что в 1920 году, когда родился брат, мать решила назвать его Георгием и поручила зарегистрировать новорожденного своему отцу. Тот, напившись на радостях, при регистрации забыл имя внука и бахнул наудачу: "Пиши Грицьком!" А мать была уверена, что ребенка записали как сказано, и в 1931-м назвала Григорием другого сына. Уже потом при оформлении в ЗАГСе какой-то справки стало известно, что в семье оказались два Григория...

Путают только те, у которых IQ такой, как номер на футболке Жоры. Потому что Жора и Гриша, это приблизительно как Степан и Андрей.

- Георгий Бущан: «Меня зовут Георгий, запомните! Не Григорий»

- А то шо?

- "А то будет,как в Одессе!"

М.М. Жванецкий: "А я щас разнесу эту халабуду вдребезги пополам".

Жора, мы знаем!

Жжжора, подержи мой макинтош...

"... и девочку, и семечки. Я сейчас покажу этому фраеру, как бушует Черное море!"

учетная запись этого пользователя была удалена

еще Жорж (-ик).

Только хотел написать - вы опередили!
+!

Он же Гора )

Поправляйся, Жора, поскорей. Скоро старт Лиги Чемпионов, ты очень нужен! И сборной тоже, к сожалению уже в октябре.

Хорошо, что Сидклей в своё время эту тему со своим именем не поднял

CD-клей?

"Сидиклей" - здесь наши журналисты
превзошли даже свой обычный
уровень безграмотности.
Звукосочетание "дкл" присуще
как украинскому, так и русскому с
давних времен, напр. укр.
підкліть, підкліття, рус. подклет,
подклетье (разновидность полуподвала).
Это надо быть нашим журналистом,
чтобы вставить не существующее "и".

Один "спец" ляпнув- інші підхопили! Сам не міг второпати, де вони в Сідклея ще одне "і" побачили. Рівень, нічого не поробиш)

А они изучение английского на азбуке закончили. Эй, Би, Си, Ди...Поэтому d- у них ди.:-)

Схоже на те)

Иван тогда e-one?

Одного разу, зайшов я до друга. Кажу:" Став могорич, сьогодні Георгія, а ти - Юрій, по-церковному це одне і теж".
Випили плящину, Заходить його дружина, косо подивиласа і питає:" Що св"яткуємо?".
Ми пояснили. Через хвилину заходить, усміхнена і ложить на стіл церковний календар.. Подивився я і кажу другу:" Давай ще за Григорія і я пішов"...

Ну да , он Георгий .... ну или Жора для своих .... какой недоумок его Григорием называет .... это он , наверное , про телекомментаторов с 2+2 канала )))))

Ну да , он Георгий .... ну или Жора для своих .... какой недоумок его Григорием называет .... это он , наверное , про телекомментаторов с 2+2 канала )))))

Для сучасної України, Георгій - досить рідкісне ім'я. Тут вище люди згадали Жору з "москва сльозам не вірить" - то в ті часи традиційні імена зустрічались частіше. Зараз засилля Нікіт, Глєбів, Арсенів при чому називають саме на російський лад. Нікіта, а не Микита. Малороси, що поробиш. Тяжка спадщина російської пропаганди.

Не пропаганди (то - таке, якщо не сприймаєш, пуста булька), а наявності почуття меншовартості і "зросійщення" внаслідок цього.

Так воно ж розповзлось по всій Україні, як г... по міській каналізації.

Так само чомусь називають "Данііл", замість "Данило". І це Волинь... Як чуєш, що людина спілкується українською і кличе дитину :"Нікіта,..", аж коробить. А щодо засилля, то спостерігаю найбільше Матвіїв (ледь не через одного))) і Артемів)

А Вас не коробить, наприклад, від імен Нікас чи Ніколь? Чому повинні бути рамки? Я в дитинстві (а це було давно в СРСР) не чув про ім'я Нікіта, але бабусиного сусіда діда Микиту вважав злим і похмурим через ім'я, хоча було все навпаки.

Тому що жоден кацап не називатиме свого сина Микитою, чи доньку Христиною, різницю відчуваєте? А ми чомусь постійно плазуємо перед ними.

Як називати дітей - особисте право батьків. І не варто вішати на когось ярлик "малоросів". Хтось, взагалі, вигадує імена, бо ні закон, ні мораль не забороняють цього. До речі, кожен має право змінити ім'я. Але, у всякому разі, вихована і цивілізована людина повинна мати повагу до імені іншого, а не шукати проблему в національних, культурних чи інших сферах.

"Як називати дітей - особисте право батьків." - але я не про право батьків, а про причини поширення російських топонімів та назв.
А це від того, що тривалий час ми дивились і слухали інформаційний продукт ворожої до українців імперії.
І тепер Олена - це сільська малограмотна дівчина, що чистить гівно під свинями, а АЛЬОНА - це "сімпатічная утончьонная дєвушка зовущая братца Іванушку (коєго заколдовала злая колдунья".
Або Євген та Євгєній. Євген - це Євген Коновалець, а Євгєній - Це Євгєній Прімаков, чи Євгєній Онєгін, що жодного стосунку до українців не мають.
Протистояння в інфополі з Мордором триватиме довго і отримувати дітей, що ідентифікують себе російськими іменами - мати проблеми в майбутньому.
Слава Україні!.