Известный журналист Николай Несенюк — об инциденте с избиением зрителей на матче «Динамо» — «Александрия».
«Серед учнів школи, де я навчався, був кульгавий хлопчик не української зовнішності. Він був на три роки старший за мене і одна його нога була коротша за іншу. Тому він ходив повільно, спираючись на дрючок і викликаючи загальні жаль та співчуття.
У ті роки в школах нашого міста чи не щосуботи проводили «вечори» для старшокласників із танцями. Я старшокласником не був, тому лише спостерігав зі спортмайданчика, як учні старших класів виходили з тих танців надвір покурити або влаштувати бійку. В одній із цих бійок я побачив того самого кульгавого хлопця, який із насолодою гамселив довшою зі своїх ніг пацана, що лежав на асфальті. Не сам — лежачого били одразу п'ятеро чи шестеро.
Ніколи не забуду обличчя того каліки, яке я побачив у ту мить. Переді мною був не кульгавий бідолаха, якого не люблять дівчата, а всемогутній володар чужої долі, який жорстоко розправляється із супротивником! Це тривало лише кілька секунд, поки довкола не було дорослих. Коли надвір вибігли вчителі, усі вже розбіглися. Залишились лише побитий юнак із роз'юшеним в кров обличчям та отой кульгавий із дрючком, на якого ніхто і не подумав...
Цей дитячий спогад приходить до мене щораз коли я бачу як на трибунах стадіону чи поруч із ним група хуліганів нападає на беззахисних людей, упевнена у власній безкарності. Усі вони подібно до хлопця з моєї школи, є інвалідами. Різниця лише у тому, що вони кульгаві не на ноги, а на голову. Це ті, хто не зміг нічого у цьому житті, кому не вистачило клепки стати чимось більшим за охоронця чи продавця-консультанта. Радощі багатого і красивого життя проходять повз них, викликаючи безсилу лють і бажання самоствердитися. Тож коли їм кажуть, що можна когось побити і за це нічого не буде, вони стають героями і переможцями, нападаючи по троє на одного. А потім ці нещасні повертаються до свого убогого існування, очікуючи нагоди знову десь когось гуртом побити. А що із них взяти, з кульгавих на голову моральних інвалідів?
Запитаєте, хто саме забезпечує їхню безкарність? Запитання не до мене — на це у нас є купа правоохоронних органів, де теж, на жаль, чимало кульгавих на голову», — написа́л Несенюк в Facebook.
Petro Pupkin(misterpi) - Опытный писатель21.09.2021 15:36
Адміни, от навіщо репостити висери з ФБ цього "известного журналиста"? Ладно, якби він там щось розумне написав...
+-7-ответить личное сообщение
Виродки, які побили людей на стадіоні, не мають нічого спільного з продавцями........
Но в данном случае автор подчёркивает этот момент не случайно.
Я не хочу растекаться мысью по древу, лучше приведу старый американский анекдот:
Заходит американский чернокожий в синагогу в провинциальном городке.
Раввин:
- Здравствуй, чем я могу помочь?
- Я хочу приобщиться к Храму.
Долгое молчание. Раввин:
- Тебе мало. что ты - негр?
Це були індивіди з комплексом неповноцінності, який вони виразили в тому, що били лежачих людей, а коли прийшла поліція, піджали хвости і втікли, як втікають школярики молодших класів, коли зробили якусь пакость
учетная запись этого пользователя была удалена
Про "неукраїнською зовнішністю" я вообще не могу комментировать. Это упоминание настолько ниже достоинства нормального человека, что просто не нуждается в комментариях.