Телеклуб. Стык за стыком

Ляпасом минулого тижня довго сприймався передостанній матч у календарі відбору на ЧС до Катару. Фактично дуель Україна — Боснія стала прообразом стикового етапу, який ще може наступити за підсумком повторної зустрічі в гостях у команди Пєтєва.

Ейфорія перемоги в Гельсінкі змінилася у багатьох уболівальників глибоким скепсисом від нічиєї на «Львів Арені». Не був винятком і коментатор Вацко, який спершу не шкодував щасливих емоцій услід чудовому прологу — атаки наче за нотами і швидким голом Ярмоленка.

Та дуже скоро довелося згадати передматчеве уявлення про суперників. Боснійці — це не фіни… Саме так! Незважаючи на відоме наше національне бажання закидати усіх шапками, не побачив, чим ми переважаємо «драконів» у аналогічних кольорах форми.

Навіть відсутність у першому двобої знакових виконавців П’яніча і Круніча не послабило враження від гри гостей. Як і якість замін, якими болгарин Івайло теж перевершив колегу Петракова. У «Великому футболі» про це нагадали і вкотре пришпилили непорозуміння наставника з Малиновським.

Якось без уваги залишився закид на чаті програми з приводу прикрих домашніх нічиїх на старті відбору. Там нагадували завсідникам «ВФ»: «А чого ви мовчали, коли ми втратили очки зі збірною Фінляндії і Казахстаном у Києві? Під орудою Андрія Шевченка і з Малиновським у складі?..»

Згадався радянський бойовик, де є така варіація на тему: «Оце питання так питання! Ви ж наповал вдарили ним…» Тому і відповідати ніхто не поспішив. Навіть головний відповідальний за химороди з призначеннями і відставками на чолі збірної Павелко. Що вже казати про дійову особу в гнізді Денисова, який пережив возз’єднання і закликав присутніх вболівати за збірну України до останнього матчу. Серйозно? Наче маємо іншу долю.

Стики ЛЧ підкрались непомітно

Опинившись перед рубіконом у групах ЛЧ, збірники з «Шахтаря» і «Динамо» могли трохи переключитися. До перших матчів стикових дуелей з «Реалом» і «Барселоною» мали закріпити бойовий настрій в 11-му турі УПЛ.

Здавалося, суперників українських грандів у нашому чемпіонаті не порівняти. «Зоря» ще нещодавно прагнула називатися третьою силою, аутсайдер «Львів» хіба міг розраховувати на погані спогади динамівців, які не здолали на цьому полі Боснію.

Насправді резюме Скрипника нищівному розгрому від Де Дзербі виявилося болюче знайомим: «І це нам слід пережити теж…» Що стосується сюжету матчу «Львів» — «Динамо», то він міг стати більш заплутаним. Через фактор суддівства.

Йдеться не лише про арбітриню, яка зазнала компліменту від самого Гаррі Кейна. Монзуль вивила готовність передивитися вказівку полтавського колеги з кибитки VAR. Цей Коваленко, рідкісний шукач скарбів, запам’ятався ще суддівством у матчі за Суперкубок.

Коментатор трансляції теж знайшов призначення пенальті у ворота Бущана слушним. У подальшому Столярчук так захопиться, що його не раз винесе на простори Полтавщини. Проте не погодиться метр Вацко.

Віктор припустив, що голова Брікнера і рука Миколенка були на критично малій відстані. А прикро йому ще за хрестоматійно не призначений пенальті у «класико», коли Бутко дійсно врятував ворота «Шахтаря» рукою. Там момент був більш показовий, але м’яч на позначку на користь київського «Динамо» не встановили.

На цей раз чемпіон швидко вирішив долю матчу самотужки. Миколенко (без якого права бровка боснійців завдала нашій збірній стільки клопоту) майстерно вивів на ворота тезку Буяльского, а Циганков додав у роздягальню господарів іще один шикарний гол.

Майстри розмовного жанру

Зовсім зняв усі запитання «форвард імені Луческу», який по перерві відзначиться дублем. Таке враження, що все, до чого торкається Денис Гармаш, має опинятися у воротах. Навіть із рикошетом. І навпаки, номінальний нападник Супряга не зміг поцілити у геть порожню раму.

Враження туру вмістили багато роздумів. Веселі вболівальники так і сипали яскравими образами. Порівнювали Влада з Ді Капріо, згадували Дашу, яка розбила йому серце, ще якусь маячню. Усі ці справи сердешні були перекинуті однією появою на полі Гармаша. Він пояснив свою функцію у штрафному майданчику, як відомий Джек-різник: «Луческу сказав — виходь на поле, я і пішов…»

Посміявся я і над серією фінтів… коментатора Столярчука. Не міг серйозно слухати Андрія, що співчував Луческу, чий терпець увірвався. Кілька разів добродій радив Супрязі зробити крок назад і піти до оренди. Але кожен раз набір його клубних адрес розпочинався з Полтави. Де працює наставник Максимов. Невже він готовий панькатися? У недільному протистоянні туру з «Олександрією» Юрій ледь не зламав огорожу, щоб дістатися до горла помічника коуча Гури…

Отже, поки що з вибором команди для форварда-невдахи повний капець. В інших варіантах опитування глядачів дали значно більшу палітру.

На кухні Денисова, де на пару з модератором млинці опитування випікає Савіна, «Динамо» має рівні шанси виграти, програти або розійтися нічиєю з господарями «Камп Ноу». Не міг цього перенести хіба Метревелі, який навіть мирову з командою Кумана обіцяв визнати сенсацією.

Весело сприйняла громада сміливі надії на перший стик Де Дзербі з Анчелотті. Знахідкою вечора стала зустріч Мудрика, нової надії «Шахтаря», з Бурбасом, автором найсолодшої клубної програми. Мудрощі знайшли вихід у кількості очок, які «Шахтар» збирається злупити з «Реала» у двох матчах.

Спираючись на минулорічний досвід, Мудрик вважає, що знову шість. Аргумент у нього залізобетонний: «Шериф» зміг же переграти «королівський клуб». Чому і «Шахтарю» це не зробити?..

Ці міркування на сон прийдешній навіть у фанів донецького клубу викликали недовіру — 60 відсотків бачать їх зухвалим перебільшенням мрій або бажанням Михайла особисто налякати Куртуа появою на полі.

Ігор СУХОВИЙ