Чим запам’ятається минулий тиждень футбольному вболівальнику? Передінфарктними емоціями Де Дзербі в матчі з «Реалом», черговою реінкарнацією Гармаша чи зворушливим прощанням із Мілею?
Усі ми чекали більш-менш гідних підсумків третього туру у групах Ліги чемпіонів. Але вже вівторок приніс «Шахтарю» нищівний презент від «реального» тата Карла, який погуляв у Києві, як Тарас Бульба з козаками за Дністром. Відтак оцінювати прихильниками величі донецьких квартирантів НСК «Олімпійський» ще і вояж «Динамо» до Барселони слід було обережно.
Модератор «Великого футболу» спробував. Щось закинув на зразок: «Краще раз програти 0:5, ніж так мінімально…» Та Денисова не зрозуміли навіть у чатівському просторі програми. Там запам’яталося шляхетне: «Еге ж, давайте обгидимо киян, щоб славетному ШД не було так прикро серед суцільної ганьби…»
До того ж виліз гвіздок з найближчого стільця в студії. Метревелі несподівано похвалив «Динамо» за другий тайм в гостях у «Барси». Сподіваюся, що виключно заради об’єктивності. Це майже те саме, як Луческу хвалив Кумана, який мобілізував свою команду в останню мить, коли втрата очок була неприпустима.
Чи давно ви звикли, що Міхо фанатіє від наставника «Динамо»? Тим часом, футбол Де Дзербі він вважає складним навіть для «Шахтаря». Ну, той футбол, що для Бензема з одноклубниками виявився, як насіння. Чи мають звичку на кастільських просторах плюватися лузгою, питання недосліджене. Та і соняхам серед олив не місце.
У сухому осаді все скидалося на запрошення виконувати чи слухати: «Усі в сад!» Аргументів залишилося обмаль. У «Великому футболі» зупинили невиправдані сподівання на Степаненка, який, вважають, лишень і міг показати Каземіро «кузькіну мать». Так собі думка.
Перспективи динамівців все одно бачилися більш епічними. Як би ж тільки рвонула «бомба-граната» Гармаша перед воротами тер Стегена. Але суддя-француз не став і зазирати до віконця VAR. Тільки губи підтиснув, жабоїдна натура з оцетом. Про Супрягу згадувати знову не доводиться. Носить його на такому рівні, як вітер повітряну кульку над полем.
Але ж мріяти кортить. До того ж настане неділя, коли всі звуки зіллються в один. Станеться це у бойовищі «Динамо» з «Дніпром 1». І несподівано виявиться стільки повчального і навіть спільного між Лігою чемпіонів і грою 12-го туру УПЛ.
Ця репліка Мірчі Луческу стала цитатою туру. Вона була адресована арбітру матчу динамівців зі спортклубівцями з Дніпра — Кривушкіну. У тому і сенс, що може той нічого не бачив. Наші футбольні судді — надто самодостатні люди, щоб керуватися передовим досвідом.
Все інше — набутки персоналу, який працює над трансляціями. Наприклад, коментатор Бебех вразив мене телепатичними здібностями. Не встиг завершитися перший тайм матчу на каналі «2+2», а усім було доведено про ротацію у складі «Динамо». Ту, що одразу підкріпив гол-шедевр Віктора Циганкова.
А далі прийде черга і «бомби-гранати» від Гармаша. Разом із захопленням: що заважає так забивати тій же «Барселоні»?! Або якби Циганков так пронісся і так приклався… Одразу сумнів. Нема у складі каталонців португальця Нельсона, який цілу вічність «включав рака» перед Віктором і дав вільно перевірити горішній кут зручною лівою.
Тому емоції від голів-красенів вітаються, але я більше вдячний «ПроФутболу» за ремарки Луческу, який оцінив дії Забарного у протистоянні з Довбиком. Наставник відзначив складність завдання, проте Ілля не припустився помилок з вмотивованим нападником.
Це концепція Луческу, яка збудована на підвалинах надійного захисту. А про напад він логічно розмірковує, що ті ж Вітіньо і Рамірес ще просто не встигли засвоїти принципи динамівської гри. Проте є там персона, яка почувається на передовій, як риба у воді.
Наставник киян у програмі «ПроФутбол» запевнив, що лише вітав би запрошення Гармаша до лав збірної України у надважливих матчах. Пропозиція від Петракова на забарилася.
Мої враження будуть неповними без згадки про прощання Мілевського з вболівальниками київського «Динамо». Чимало зворушливих сцен і обіймів вздовж усього периметру трибун НСК «Олімпійський» чекало на Артема. Важко було втримати йому очі сухими…
Говорили у «ПроФутболі» експерти. Зокрема, Шершун згадав, коли Мілевський з’явився у збірній Павла Яковенка. Іронія долі: самого Яковенка замучили травми, скоротивши кар’єру легендарного динамівця нанівець. Хто забув, нагадаю слова Марадони, який побачив його гру в команді Валерія Лобановського: «Як шкода, що цей хлопець не народився в Аргентині…»
Думаю, що і для хисту Мілевського теж знайшлося б підходяще слово. Те, що він витворяв на полі, в Новому Світі характеризували б десь так… Дияволіко! Тобто, гравець заряджений на постійний експромт.
В студії «ПФ» згадали пас Ярмоленку, яким Міля пошив у дурні усю команду суперників, подвиги в матчах з московським «Спартаком», звісно, «паньонку» у серії пенальті в чвертьфіналі ЧС-2006 проти Швейцарії….
Тоді наставника Блохіна довелося поновлювати пігулками двічі. Спершу, коли з позначки у першій спробі програв сам Шевченко, а потім через знущальну реалізацію юним нахабою!
Я недовго думав, чиїми рядками скористаюся для повноти футбольного образу: «Як умів, так і жив, а безгрішних не знає природа».
Артем Мілевський і уособлював саму природу як явище. І на полі, і за його межами.
Ігор СУХОВИЙ