Спекотний тиждень був. Незважаючи на календарну зиму і напередодні прощання з європейськими кубками. Під завісу модератор «Великого футболу» обіцяв завалити ексклюзивами і показати щось небувале. Проте «бімба» рвонула в студії іншого вболівальника «Шахтаря».
Мене передусім хвилював сюжет із наступником Лучі на чолі суддівського корпусу, новоприбульця з сонячної Італії. Пан Ріццолі на зустрічі з представниками клубів пообіцяв не ходити по телепроектах (як на батьківщині), а сумлінно трудитися на новій посаді. Насторожило, що він визнав цех українських арбітрів міцним і щиро дякував УАФ за нагоду. А ще радо хоче пожити в Україні, щоб краще пізнати футбольний менталітет і не лише.
На пряме запитання, чи облишить практику тимчасових наїздів сюди, Ріццолі включив дриблінг. Адже на Апеннінах він не останній експерт з арбітражу. Уникаючи слизької теми, оратор порадів, що наша країна одна з небагатьох просуває арбітринь до висот кваліфікації. Навів приклад Монзуль, яку вважає не лише вправним суддею, а і атлетом. Навіть не знаю, чи пораділа пані Катерина останньому компліменту.
У Луцьку вона була твердою. Як бетонне поле, на якому фактично примусила грати київське «Динамо» в гостях у рівненського «Вереса».
Чудово пам’ятаю атмосферу стадіону «Авангард», де призначений геній коментаторського репортажу не жалів себе. Вацко довгенько торохкотів про непереможний тут «Верес». І, до речі, досить в’яло знайомив з обставинами, через які виступ тут «Динамо» був узагалі під питанням. Про майже шекспірівські пристрасті розповість і покаже вже післяматчева студія.
А протягом гри Вацку не підняв настрій майстерний удар Вербича, який, на його думку, «зміг обігратися у недодачу з Циганковим, а той дивом спромігся на передгольовий пас». У минулому турі коментатор дуже сподівався на «Минай», і тут іще мав надії, що по перерві команда Вірта покаже ікла.
Та другий тайм розпочався з пенальті. Циганков спрямував м’яча у кут, воротар вгадав напрям і трохи запізнився з кидком. Локальним божевіллям здався зойк коментатора: «Когут парирував одинадцятиметровий…»
Але справжній абсурд був попереду. Атлетична Монзуль дослухалася до відео-асистента Арановського. І загальними зусиллями вони знову повернули снаряд на позначку. Навіть при розгляді формальних обставин було добре видно: під час реалізації пенальті ціла зграя гравців «Вереса» першою рвонула в карну зону і мала бути покарана. На це звернув увагу Луческу. У підсумку ж постраждав Циганков, чия повторна спроба обернулася ударом у молоко.
Тяганина з пенальті призвела до добре знайомого. Над луцьким «газоном» гучно пролунало: «Цирк!» Арбітриня, яка прагне судити, а не смішити топ-збірні світу, густо почервоніла. У підсумку червону картку вона покаже Вукоєвичу і жовту — Вірту. Обом за жваві оцінки своїх діянь.
Як і обіцяв, повідомлю новини, які зібрав у післяматчевому ефірі. Експертами там виступили Сабо і Головко. З прямотою римлянина Йожефович описав перемогу чемпіона безжально просто: «Проти лома нема прийому». Головко не промайнув повз химер бригади арбітринь: «Дівчата трохи перегнули». Досить дипломатично.
Я, наприклад, відверто сміявся з однієї з помічниць Монзуль, яку встановили на бровці вздовж атак динамівців. Таке враження, що дівасі заборонили опускати прапорець. А Вацко залишалося белькотіти у мікрофон: «Вербич і не перебував у офсайді, міг виходити віч-на-віч із воротарем…»
Яким улюбленцем є Беньямін для головної судді, більша аудиторія дізнається вже з головного рупора. До гри Монзуль вправлялася з м’ячем і стрибала на замерзлому полі зі словенцем на камеру. Той озвучив її вердикт із лукавою посмішкою: «Сказала, усе гаразд. Можна грати…»
Це добре, що вдалося уникнути травм, а збірники через тур скористаються відпустками у гарному настрої. А сам Вербич дублем зняв питання про переможця. Вболівальникам «Динамо» підняв настрій і небуденний жарт Луческу: «Як я подякував йому за дубль? Потиснув руку двічі».
У своїй харчевні Денисов намагався уникнути теми липової перемоги «Шахтаря» над «Інгульцем» минулого року. Натяком порівняв обидва випадки про економію на підігріві. Різниця у підсумку істотна. «Шахтар» «виграв» у команди клубу обуреного Поворзнюка не граючи, а «Динамо» забезпечило для «Вереса» рахунок технічної поразки, чесно забиваючи голи.
Підсумовував події спортивний директор рівненського клубу Шевчук. Слава дещо нагадав самого себе у незабутньому затриманні правоохоронцями. Щось заплів про тиск динамівців, які надто обурювалися до гри. А потім вирулив майже за адресою: «Дуже шкода. Менеджмент стадіону «Авангард» не підтвердив свою високу кваліфікацію…»
Хочеться гучно перепитати: «Яку?!» Додав жару післямовою і Вірт. Він вважає, що не допрацював саме рідний клуб, який мав нагадати сусідам про незадовільний стан поля у Луцьку. У мене ж виникла підозра, що перераховані не всі добродії, які прагнули хоч якось зрівняти клас суперників. Проте київське «Динамо» його підтвердило рішуче.
Це спостереження старого вояка далі справдилося. Але спочатку про десерти Денисова, що посипалися на голови телеглядачів, наче торти і тістечка у фільмах Чапліна.
Почалося з матчу того ж 17-го туру «Шахтар» — «Львів». Метревелі поспішив із заявою, що ще ніколи команда Дулуба не грала так змістовно. Майнула думка: чим більше пропускатимуть суперники донецького клубу, тим краще гратимуть… На відстані цю ж здогадку підтримав і Леоненко, але з інших міркувань. Той висловив занепокоєння, що тепер гірникам може не вистачити бажання і фарту, щоб відповісти «Шерифу» Вернидуба у матчі— прощанні з Лігою чемпіонів.
Вертаюся до внутрішніх змагань. Дійсно, спочатку не все було однозначно. «Львів» майстерно засмутив Трубіна, не реалізував нагоду додати у його ворота ще. І якби не отримав пенальті у роздягальню, то, певен, як мінімум, розгрому уник би. На думку суддівського експерта Шебека, головний арбітр помилився, коли вперше вказав на позначку. Рефері з Полтави захопився динамікою епізоду.
Я уважно слідкую за Коваленком ще з матчу за Суперкубок, коли він дозволив гірниками плутати спортивну агресію з брутальністю, коли не помічав витівок Де Дзербі на кордоні поля і динамівським табором запасних. Послідовний він і на службі VAR. Я думаю, що Ріццолі буде кому розповісти, хто є однією з надій УАФ в «міцному цеху суддівства» в Україні.
А тепер про перспективи наставника «Шахтаря». Щодо яких з берегів Женевського озера нам повідомив президент Ахметов. Володаря ШД у зв’язку з ювілеєм на чолі клубу нагородив Чеферін. У штаб-квартирі УЄФА з цього приводу відбувся обід, де, за словами самого нагородженого, він дозволив собі кілька анекдотів.
Знайшли апартаменти і для ексклюзивного інтерв’ю. Там мені сподобалася відвертість господаря «Шахтаря»: «Коли я дивлюсь футбол, моїм обличчям можна прикрасити будь-які поминки. А Де Дзербі біля бровки геть інший. Мені подобається його запал і те, як він себе поводить».
Після солодких спогадів про перемогу у Кубку УЄФА мікрофонних справ майстер Крамар навіть заволав, вказуючи на головний трофей Ліги чемпіонів за склом: «І його «Шахтар» триматиме над головою!» Але не уточнив, чи разом із Де Дзербі…
Що не кажіть, а все ж було в цьому включенні щось таке, що обнадіяло Денисова з усіма його завсідниками по самі вінця. І була це швейцарська обіцянка — виконувати всі трансферні забаганки італійця.
У мене виникли резонерські думки. У чемпіонському сезоні «Динамо» фінішувало із непристойним відривом від другого «Шахтаря». Після чого разом із новим наставником були запрошені нові виконавці, що коштувало господарю-президенту понад 40 млн. євро! І що це дало? По факту в таблиці УПЛ — паритет, боротьба за золото триває. Однаковий стан справ у «Шахтаря» з «Динамо» і в невтішних таблицях груп ЛЧ.
Тобто, ці мільйони — платня лише за те, щоб наздогнати команду, зліплену з чого було тренерським розумом Луческу? І скільки тоді треба ще — аби її випередити? А потім ще й зазіхнути на Лігу чемпіонів…
Несподівано додала у цю полемічну історію студія Бурбаса. До якої ще один метр провінційних інтерв’ю запросив Скрипника. Найбільш принципове запитання чекало тренера наприкінці бліцу: «Динамо» чи «Шахтар»?» Наставник луганської «Зорі» спробував ухилитися вид відповіді, але модератор не дозволив.
І тоді Скрипник упевнено визначився: «Динамо»! На вичавлене із себе Бурбасом: «А чому?» — ми почули чітку відповідь. «Позаминулого року за динамівців грали ті самі люди. Нині вони вже чемпіони і володарі Кубка України. «Шахтар» має відомий вектор з розрахунком на бразильців. Але він штучний. «Динамо» ж своє. Українське».
Ігор СУХОВИЙ