Серая обыденность «Динамо»…

Коментатор Setanta Sport журналист Игорь Бойко — об итогах выступления «Динамо» в осенней части сезона.

Чи то погода така, чи то насправді «Динамо» викликає настрій мерзенно-сірого сьогодення та майбуття.

Без першого у якості каталізатора не обійшлося, але друге теж має свої першопричини.

Дебютний рік Луческу в «Динамо» мав самі лише радісні емоції. Він вдихнув життя в команду, клуб та змусив навіть найбільших ненависників говорити щось на кшталт: «Ну, бл..., є ж розвиток...»

Але осінь 2021-го для «Динамо» — це сірість, блідість, невідворотність, трагічність. Розуміння того, що усі сподівання марні.

Ця команда дуже швидко дісталася до стелі своїх можливостей. Її охарактеризували фразою: «Не соромно програти». «Динамо» навчилося це робити, але не але немає жодної передумови для подальшого кроку. Це якщо говорити про Лігу чемпіонів. Тоді як в чемпіонаті буденність настільки оповила, що динамівці не можуть знайти в собі сил грати і з серцем, і з головою.

Теперішнє «Динамо» — команда рівня УПЛ. Теперіші запасні «Динамо» — гравці рівня середняків УПЛ. Форварди «Динамо» — це знущання над професією. Коли найкращий Гармаш, а Луческу мріє про повернення Бєсєдіна.

Мова про клас. А також те, до чого цей клас призводить. Футболісти «Динамо» ж самі розуміють, що б’ються головою в стелю, не маючи змоги рухатися далі. А бути знову найкращим всього лише в Україні відверто нецікаво. Від цього наснаги команда не отримає. Це теж комплекс проблем.

«Динамо» та його перспективи в глибокому густому тумані. І коли цей осінньо-зимовий туман спаде, то все одно ж залишаться голі дерева.

«Динамо» навіть не просто почало видихатися, воно вже закінчило видихатися. Цю команду важко розвивати. Вона досягла свого піку та має змінитися.

У всіх є свята мрія про те, що можна зібрати команду із власної молоді, яка так чудово виступає на своєму рівні, але це досить слабкий спосіб покращення. Тому що всі, хто готовий грати за першу команду — усі забарні — вже грають за першу команду. Іншим потрібен вишкіл, досвід та вільний світ з конкуренцією. Тоді будуть яремчуки.

Якщо говорити про рух вперед, то потрібні нові обличчя та голодні очі. Звичайно, легко говорити про трансфери за мільйони, але в реальному світі їх не буде. Немає сенсу говорити, що й цій команді лише декілька тих, хто може бути частиною якоїсь сильної команди у майбутньому. Й не фундаментом, а частиною. Адже скелет просідає через відсутність нападника та опорного півзахисника певного рівня.

Це ж Лобановський сказав фразу про те, що скажи, хто в тебе в центрі поля — я скажу, що в тебе за команда. Сидорчук? У мене для тебе погані новини...

Зрозуміла проблема пошуку нападника, дефіцитної позиції, де гравців треба не стільки купувати, маючи статки «Динамо», а розкривати, але в чому проблема знайти центрального хавбека? Їх як айтішніків тепер.

У «Динамо» дуже мало голодних та злих футболістів, які здатні рухати команду вперед. Луческу виглядають ледь не найбільш зацікавленим серед усіх. У нього є мотивація, а у деяких футболістів очі скляні.

Цьому «Динамо» потрібний новий Луческу. Смолоскип, який запалить світло у темряві та вкаже напрямок руху. Луческу не як людина, а явище.

Якщо говорити про конкретику, то все зводиться до одного моменту. «Динамо» знову потрібний менеджер, який би виконував просту роботу спортивного чи генерального директора.

Команді потрібен нападник, центральний захисник, центральний півзахисник та ще один універсальний гравець атаки. Правий захисник та вінгер під запитанням, адже там якась дивна конкуренція з тих, хто є.

Бущан, Буяльський, Забарний, Миколенко, Шапаренко — ось це фундамент нової команди. Тут немає Попова, адже він має лікуватися менше, ніж грати. Сидорчук, Кендзьора, Бойко, Гармаш, Караваєв — це гарні професіонали, які можуть допомогти у тренувальному процесі, але не мають бути лідерами команди.

Клубу потрібно вирішувати ситуацію з Циганковим, який й досі найкращий у цій команді, але все більше та більше відчувається ефект клітки. Може він й не полетить, але відкрийте ці бісові дверцята. Впаде — то впаде.

Інша проблема перенасичення футболістами, які клубу не потрібні. Вже зараз в першій команді є пласт тих, кого потрібно перетворювати на нових яремчуків. Шепелєв, Леднєв, Супряга мають певний потенціал, але не можуть його зреалізувати. Оренда з правом викупу. Чи усі хочуть бути андрієвськими, а не яремчуками?

А тепер ще повернеться ціла група матросів-найманців зі своєї морської пригоди, усіх їх потрібно кудись подіти. Зараз все це нагадує кімнату, де гралася однорічна дитина та залишила за собою розгардіяш. І є два варіанти: скласти все або піти геть зі словами, що якось все буде. Який варіант робочий для «Динамо»?

Звичайно, це не та непозбувна бентега часів Михайличенка-2020, але все одно щось тужливе та важке.

Iгор Бойко