Мій заголовок стосується не лише діючих чемпіонів УПЛ, а й виступів наших клубів у єврокубках або досягнень УАФ у розвитку вітчизняного футболу.
Минулий тиждень не залишив добрих згадок вболівальникам «Динамо». Невиправні оптимісти чекали гарних новин з Лісабону, але дива там не сталося. «Бенфіці» треба було обов’язково перемагати, щоб подовжити прописку у Лізі чемпіонів.
Дійсність виявилася суворою. Потужна група залишила динамівців на четвертому місці, з якого вони і стартували у престижному турнірі. Годі й казати, в якому телевізійному віснику зраділи облому найбільше. Вацко за командою Денисова буквально розніс вщент гру киян в ЛЧ. Пройшовся по підвалах усього групового етапу Ліги чемпіонів, потішався над нульовими досягненнями нападників. Хоча б міг заради справедливості згадати гол виконуючого обов’язки форварда Гармаша самому Мануелю Ноєру.
Та чужа сатира гумористам не заходить. Але було смішно спостерігати, коли вонизаговорили тихіше. Формулювання «провал» слід було поєднувати із улюбленим «Шахтарем». Той, звісно, бачився цікавіше. Це думка Метревелі, нового відповідального за стратегічний розвиток запорізького «Металурга», яку радо прийняли у «Великому футболі». Команда Де Дзербі повинна була вигравати ще на старті у Тирасполі і бронювати перепустку до Ліги Європи, але не склалося.
Як відомо, не склалося у гірників з «Шерифом» і у Києві. Хоча дійсно класна команда мала робити висновки, на кшталт «Реалу». У Мадриді Анчелотті обіцяв бути уважним, але з повагою потиснув руку переможцю Вернидубу. Все стало на свої місця у матчі в гостях, де «вершкові» показали майстер-клас.
«Шахтар» теж намагався на тижні, але змарновані нагоди усе більше наближали до однієї з вад, з якою італійський наставник обіцяв боротися у програмі Бурбаса. Брак волі у вирішальні моменти не може бути візитною карткою клубу, в якомумріють грати всі. Чудово, що Бондаря запросили до Національної опери штовхнути там промову на ювілеї УАФ. Та його пряма участь у заключному успіху терплячого «Шерифа» додаткових уточнень не вимагає.
Тема святкувань ще пролунає. А зараз до центрального матчу 18-го туру. Нічия «Динамо» з ще одним невдахою еврокампанії для багатьох стала неочікуваною. Ще ятрила недавня поразка «Ворсклі». Але «Зоря» зробила правильні висновки... з матчу з «Шахтарем», де спроба грати відкрито обернулася розгромом.
Що цікаво. Навіть відсиджування всією командою неподалік воріт Мацапури не гарантувало, що хлопцям Скрипника вдасться уникнути лихої долі. Коментатор Бебех постійно і слушно віщав, що кияни зразково застосовують контр-пресинг і буквально не дають супернику отямитися.
Як і в матчах Ліги конференцій,Імереков з Вернидубом лише спостерігали як той же Гармаш вільно пробиває головою з вбивчої відстані. А коли Денис спрямував Буяльського за голом у роздягальню, дозволю собі сміливе припущення,більшість динамівських відпускників вирішили, що по перерві далі само піде.
Не пішло! На це натякнув і Скрипник вже після матчу. Динамівці дивом розплатилися лише голом нині вже колишнього гравця «Зорі» Алах’яра. І у подальшому незрозуміла поблажливість при колективній обороні мала реальні загрози. Наприклад, з виходом на поле джокера Кабаєва.
Повертатися у гру було важко, проте можливо. З появою Караваєва і Вербича додалося роботи Мацапурі, проте його куражу сприяла поспішність і досада киян, у яких гарантована перемога вислизала з рук. Чимало ударів прийшлося, вибачте за простоту порівняння, по горобцях.«Профутбол Digital» дізнається від Мірчі Луческу, що не можна не перемагати у матчах, де нагоди забити створюються кожні три хвилини.
Багатьом телеглядачам закарбується й виховна робота для Тимчика, коли той ледь перетнув бровку. Одночасно замінений Де Пена прямував у бік наставника, але різко змінив напрям. Бувалий уругваєць припустив, що замість рукостискання може теж заробити на горіхи.
У підсумку усім прихильникам столичного гранда на зиму залишилися запевнення його лідерів, що весною сумувати не доведеться. А автор єдиного голу Буяльський ще і мріє про нових партнерів, яких «Динамо» купить у міжсезоння.
У заключному турі пречудовий настрій був у Де Дзербі. Поступаючись в Олександрії господарям поля, «Шахтар» здобув вольову перемогу і пішов зимувати на чистому першому місці. А італійський коуч заробив собі додаткові вісти, випустивши у ролі джокера Жуніора Мораеса.
Усі домогосподарки від Ізюму до Маріуполя вже розповідають, як цей щасливчик вийшов на заміну і забив переможний гол у воротазбентеженого Білика. Не згадуючи про божевільну помилку Цурікова. Замість того, щоб зізнаватися в інтерв’ю до матчу у безмежній любові до футболу, краще б гравцю «Олександрії» попрацювати над окремими елементами виконання і концентрацією. Вже не хлопчик за досвідом…
Жалкували і у «Великому футболі», але з іншої причини. Виявляється, дарма вони відправляли на пенсію травмованого нападника, який відзначився. А ось за ще одним натуралізованим «для української збірної» бразильцем сліз не лили. Хіба Де Дзербі у програмі Бурбасу зізнався, що передчасно недооцінював Марлоса, але клуб не заключив нового контракту з ним.
Згадана зустріч була пізнавальною. Де Дзербі в жахнувся стану більшості футбольних полів в Україні. Ще доводив, що він ніколи не тиснув і не тисне на арбітрів. А перше вилучення отримав в УПЛ, бо тоді святкував 300-й матч на тренерський ниві. Порівняти можна хіба с поясненнями впійманого злодюжки з Неаполя карабінеру. Хоча це славне місто серед перерахованих Бурбасу у кар’єрі гостя не значилося. Жив Роберто на батьківщині в рідній Брешії.
Куди кинули камінчик, долетіло зі скривленого рота Денисова у «ВФ»: «Чого це Луческу знову невдоволений суддівством?!» Йшлося про той же матч «Динамо» із «Зорею», який призначили обслужити Пасхала. Побачивши у центральному колі натоптаного херсонського рефері, я теж напружився. Згадалися його химороди у грі минулого чемпіонату з «Колосом».
У нинішньому спічі наставника киян головною претензією став епізод у карній зоні «Зорі», коли на лопату під дві ноги підняли капітана «Динамо». На думку Луческу, якби Сидорчук і хотів так відірватися від землі, то не зміг би. А Пасхалу чи то грудка з газону до ока заскочила, чи то в обидва одразу по херсонському помідору.Що особливо прикро, не зреагувала біля екранівVAR і головна відео-асистентка Монзуль.
Не шукаю виправдань нічиєї «Динамо» і не маю наміру знецінити старання «Зорі». Але тривога Луческу зрозуміла. У боротьбі за кожне очко з «Шахтарем» відчуває себе захищеним саме донецький клуб. Цього не приховували і на 30-річному ювілеїфедерації, який гамірно відсвяткували у Національній Опері.
«Великий футбол» запропонував подробиці тусовки, що не увійшли у прямий показ, про який більшість глядачів і гадки не мала. Павелко зізнався у виставлений мікрофон, що саме він — автор, режисер та найголовніший герой цієї вистави. Яка, до речі, за змістом дуже нагадувала більш притаманнуобраній сценіп’єсу«Украдене щастя».
Та, мабуть, не з цієї причини тать щось пихав у кадрі своїй тіні Записоцькому. Зрештою,провінційне дійство адресувалося двом персонально запрошеним на нього глядачам — президентам України та УЄФА, що особисто мали пересвідчитися у благородній величі ще одного їхнього колеги…
Утім, марно. Окрім лестивихвиступів із реверансамина адресу тимчасового голови УАФ та бородатихбайок про славну бувальщину Блохіна іБеланова,публіка разом із поважним гостем зУЄФАотримала лише єдину справді варту уваги новину — українська держава зацікавлена у подальшому розвитку свого футболу та допомагатиме йому звести базу для підготовки збірних. Так ми і дізналися, заради чого відвідали оперу обидва президенти.
Тим часом на екрані ТБ промайнув ще один новопризначенець, спортивний директор «Вереса» Шевчук. Але особливо виграшним став показ крупних планів запрошених гравців «Шахтаря». Дружини підопічних Де Дзербі весело жартували, як саме вони збиралися на це свято. А Даша Савіна заохочувала чоловіка— захисника Бондаря до виступу на сцені: «Будь самим собою!»
Повертаючись на останок до студії «ВФ», маю прикрасити все це «простоквашино» подивом одного листоноші: «Вашу Дашу і тут, і там показують!..»
Ігор СУХОВИЙ