Герд Мюллер народився 3 листопада 1945 року у невеличкому містечку Нердлінген у звичайній сільській сім'ї. У той час Німеччина перебувала у руїнах, адже тільки у травні вона оголосила про капітуляцію у Другій світовій війні. Більшість сімей перебували на межі бідності, сім'я Мюллера — не виключення. Нердлінген у той час знаходився під американською зоною окупації.

У п'ять років Мюллер втратив батька, який був головним годувальником сім'ї, тому з раннього дитинства Герд призвичаївся до тяжкої праці. Через скрутне становище Герд досить рано покинув школу і пішов працювати на завод. Паралельно з цим Мюллер активно займався футболом. Близькі Мюллера не розділяли хоббі хлопця, на їхню думку, цим він не зможе заробити грошей. Його мати надіялася, що син таки стане зварювальником. І справді, Герд зумів довчитися і оволодів цієї професією, проте у цей час відбувся перший успіх на футбольному поприщі.

Герд Мюллер провів декілька сезонів за аматорську команду ТСВ 1861, в якій він провів 180 матчів і забив аж 204 гола. Своїми виступами німець надіявся зацікавити улюблений «Нюрнберг», однак інтерес до гравця проявили «Баварія» та «Мюнхен 1860». Цікаво, що представники «Баварії» зробили свою пропозицію на годину раніше від іменитих конкурентів, тому доля вже тоді посміхнулася молодому хлопчині.

У наступному сезоні Мюллер не просто адаптувався до бундесліги, він почав задавати тренди для інших бомбардирів. Герду вдалася шестиматчева забивна серія, яку перервав поєдинок з дортмундською «Борусією». Спільними зусиллями Мюллер і Ко зуміли зайняти третє місце в лізі, і це тільки у дебютному сезоні!

Справжнього шурхіту «Баварія» наробила у Кубку Німеччини. Підопічні Златко Чайковського на шляху до фіналу обіграли «Кельн», «Гамбург» і улюблений для Мюллера «Нюрнберг». У вирішальному поєдинку баварці не без клопоту розібралися з «Дуйсбургом» — 4:2. Мюллер у тому поєдинку залишився без голів, проте цей трофей став для нього першим за кар'єру.

Сезон 1966/67 став справжнім викликом для Мюллера і «Баварії» вцілому, адже команда боролася відразу на трьох фронтах — чемпіонат Німеччини, Кубок Німеччини і Кубок володарів кубків. У чемпіонаті справи для «Баварії» відбувалися, як на гойдалках, тому команда завершила свої виступи на шостому місці, а Герд Мюллер вперше став кращим бомбардиром сезону — 28 голів. За свої досягнення Мюллер отримав «Золоту бутсу».

У Кубку Німеччини мюнхенці знову дійшли до фіналу, і знову перемогли. На цей раз був битий «Гамбург», а наш герой відзначився двома незабутніми голами. Звичайно, що подібний сезон називали успішним, але на носі був фінал Кубка володарів кубків, куди «Баварія» вийшла дещо сенсаційно. Матч року проти «Рейнджерса» став для німецької машини мегаемоційним та напруженим, лише у додатковий час Франц Рот приніс команді перемогу. Герд Мюллер був визнаний кращим гравцем турніру.

1970 рік став справжнім проривом для Герда Мюллера. У складі національної команди Німеччини він відправився до Мексики на головне футбольне свято. На груповому етапі Мюллер відразу дав зрозуміти, хто тут головний бомбардир світу — сім забитих голів у трьох поєдинках. Далі німці подарували вболівальникам справжнє шоу. У матчі 1/4 фіналу проти англійців підопічні Шона Хельмута поступалися 0:2 по ходу матчу, здавалося, що тут німецька надія і погасла, проте вони продемонстрували, що таке справжній характер. Спочатку їм вдалося зрівняти рахунок і перевести гру до екстра-таймів, а згодом Герд Мюллер у фірмовому для себе стилі забив вирішальний гол і, таким чином, допоміг англійцям спакувати валізи.

Півфінал проти Італії видався для вболівальників ще яскравішим, для Мюллера — ще результативнішим, а для ФРН — вильотом із турніру. Представники Апеннінського півострову у дебюті зустрічі провели перший гол і до останньої хвилини лідирували у рахунку, однак на 90-й хвилині німець Шнеллінгер додав світу емоцій. У додатковий час натхенний Герд Мюллер вивів свою команду вперед — 2:1. Але через надмірну радість італійці швидко відігралися — 2:2, а згодом Луїджі Ріва перевернув хід протистояння — 2:3. До справи знову взявся Мюллер — 3:3. Феєрверк голів закінчився лише після голу Джанні Рівери — 3:4. Мексиканський трилер завершився для нашого героя півфіналом та 10 голами.

Враховуючи, що у 1970 році Герд Мюллер зумів стати кращим бомбардиром чемпіонату світу та володарем «Золотої бутси», його справедливо нагородили «Золотим м'ячем».

У проміжку між перемогами на ЧЄ-1972 та ЧС-1974 Герд Мюллер став володарем ще одного значного трофею. На той час «Баварія» вже остаточно закріпилася у статусі чемпіона країни і щороку приймала участь у Кубку євпропейських чемпіонів, найбільш статусному турнірі дотепер. У сезоні 1973/74 підопічні Удо Латтека могли вилетіти вже на кваліфікаційній стадії: вдома мюнхенці спокійно обіграли шведський «Отвідаберг» — 3:1, але в гостях примудрилися програти з таким же рахунком, і лише серія пенальті їх врятувала, Герд Мюллер не підвів. Далі слідували перемоги над «Динамо» Дрезден, болгарським ЦСКА та угорським «Уйпештом». Фінальне протистояння проти «Атлетико» є культовим в історії цього турніру, адже лише у додатковий час командам вдалося обмінятися голами: на 114-й хвилині Луїс Арагонес засмутив німецьку публіку, однак на 119-й Харс Шверценбек зумів підняти бойовий дух вболівальників. Через два дні команди зустрілися в матчі-перегравання, де вже не було сумнівів відносно переможця — два голи Улі Хеннеса, традиційний дубль від Герда Мюллера, і команда вперше святкує перемогу в КЄЧ.

У наступних двох сезонах мюнхенці у статусі головного фаворита перемогли у вирішальних матчах «Лідс» (2:0) та «Сент-Етьєн» (1:0). У той час у «Баварії» зібралася досить серйозна банда: це і Франц Беккенбауер, і Улі Хенесс, і Франц Рот, і Карл-Хайнц Румменігге, проте машина не була б німецькою, якби у ній не було Герда Мюллера. Поєднуючи у собі сором'язливість та впертість, він матч за матчем підтверджував своє реноме бомбардира.

У США Герд Мюллер відкрив власний ресторан, інвестувавши у нього великі кошти, проте бізнес не став прибутковим, лише німецькі туристи його якимось чином підтримували. Крім того, у США очікували, що Герд Мюллер стане тією культовою особою, яка буде основним рупором мас. Але у нього не було тієї епатажності Пеле або ж дотепності Франца Беккенбауера. Таким чином, повернення до Німеччини було неминучим.

На батьківщині життя знову дало тріщину. У футболі Герд Мюллер досягнув неабияких висот, слави та визнання, але поза межами футбольного поля йому було досить складно. Герд пристрастився до алкоголю, щоб хоча б якимось чином додати «фарб» до свого життя. Він відмовився від благодійних та виставкових матчів. Паралельно з цим його покинула дружина. Він перебував у такому режимі близько десяти років, поки не втрутилися його друзі. Франц Беккенбауер та Улі Хенесс випробували всі методи, щоб Герд Мюллер не опинився викинутим на задвірки життя. Спочатку вони вилікували його від алкогольної залежності, а згодом прилаштували працювати на досить формальній посаді — асистент тренера у молодіжній команді «Баварії». Через школу Мюллера пройшли такі футболісти, як Філіпп Лам, Бастіан Швайнштайгер та Томас Мюллер. Одного разу асистент Хосепа Гвардіоли передав «Привіт» Мюллеру від Алаби та Швайнштайгера, цей жест так сильно вразив Герда, що він ледь стримав сльози.

Згубні звички Мюллера відбилися на ньому у старості. У 2014 році у Герда діагностували хворобу Альцгеймера, з роками він почав втрачати пам'ять. В останні дні свого життя колишня дружина Мюллера говорила, що Герд 24 години лежить в ліжку і лише на мить відкриває очі. 15 серпня 2021 року серце Герда Мюллера перестало битися.