Цей складний рік фактично сплив, і є нагода розмріятися про прийдешній 2022-й. Плани на нього футбольні люди в Україні накреслили генеральські, якби не наполеонівські. Чи відповідають вони можливостям, спробуємо розібратися разом.
У нашого футболу стільки друзів, що і ворогів не треба. Такий небуденний висновок випливає не лише з сюжету про Попелюшку, де заважали зла мачуха, підступні сестри чи кого там домалює чиясь химерна фантазія. Декларацій про казковий фінал у нас лунає з надлишком. Дійсність не така блискуча. Проте надії на краще жевріють. І перші сподівання вболівальників — на команду Петракова, яку чекає подвійний іспит в кінці березня.
Не хочу напружувати передсвятковий настрій нагадуванням, яке випробування очікує нас у Глазго у першому матчі плей-оф. Ви здивуєтеся, але господарі поля — шотландці — теж горять бажанням поїхати на ЧС до Катару. Хто не відчув іронії, запевняю, горці Стіва Кларка на цю гру вийдуть, як на останній бій у стрічці «Хоробре серце».
Тому усмішки з приводу «щасливого» жеребу залишаємо у 2021 році. Як складову повсякчасного піару верхівки УАФ. Пишатися чиновникам більше нічим, адже провальний сезон клубів у єврокубках для пихи геть не годиться.
Штабу нашої збірної знадобиться увесь досвід відбірного циклу, щоб врахувати досягнення і найменші недоліки. Мене вже гріє, як жваво Руслан Малиновський вітає в телевізорі усіх вболівальників із Новим роком українською та італійською мовами. Віримо, що ударний хавбек поєднає у стикових матчах все найкраще, що надбав.
Не можу не згадати про лідера нашої головної команди Ярмоленка. Виступи за «Вест Гем» стабільними не назвеш, але практика — велика справа. Був вражений, як Андрій забив головою гол віденському «Рапіду» у Лізі Європи. Чисто британська манера. А невідпорні удари колись «неробочою» правою ногою за національну збірну доводять, що тренування в Англії проходять не марно.
Звичайно, ніхто не може передбачити остаточний наш бойовий склад 24 березня на арені «Гемпден Парк». Тому хочеться, щоб якнайкраще склалося в «Евертоні» у прибулого з київського «Динамо» Миколенка. Віталій — важливий гравець в обоймі Петракова. Він здатен створювати тиск відповідно вимогам сучасного футболу.
Окрім названих збірників побажаємо найкращої готовності всім обраним Олександром Петраковим футболістам. Часи, ускладнені відомою пандемією, вимагають професійного ставлення до навантажень і здоров’я.
Бажати плідної роботи УАФ — справа марудна. Виконком завсідників Будинку футболу призначив перевибори на чільне місце голови на 7 березня. Тобто, раніше до вирішальних іспитів збірної України у Британії. Де ця подія станеться, не питайте. Звісно, на батьківщині нинішнього вождя федерації у Дніпрі.
Чи є у Павелка щось спільне з Брежнєвим, дійдіть власним розумом. Того теж нестримно тягнуло до рідних місць. Як і цього поки одноосібного кандидата на виборах. Виконком Конгресу повідомляє, що бажаючі скласти конкуренцію можуть записуватися.
Тим часом вже заливається такий бажаний основному кандидату соловейко. Директор «футбольних» каналів Денисов доповідає, що осьдечки вирішиться наболіле питання — створення єдиного телепулу. Бо УЄФА задовольнив клопотання Павелка і надав власну платформу для суцільного задоволення клубів і вболівальників в Україні.
Ідея гарна, хто ж проти. Як інструмент. А тому залежить, як ним скористаються. Директор УПЛ Дикий запевнив, що може бути не один транслятор. Поки у тендері беруть участь два — «Футболи» і МЕGOGO. Денисов навіть прохопився — для того, щоб отримати повні права на показ українського чемпіонату, конкуренту ввірених йому каналів слід перебити суму 5-6 мільйонів доларів.
Та головного інтересу не приховують. Посилаючись на УЄФА, до єдиного пулу дуже кортить залучити київське «Динамо», «Дніпро 1», «Зорю». Ось тільки пакети пропозицій не останнім в Україні клубам ще неготові. А формування вартості за трансляції залежить від них. Вони повинні гучно оголосити: «Хочемо отримувати стільки!»
Що стримує від суцільної ейфорії від такої організаційної роботи? Нічого, окрім старих білих плям. Приклад успішного продажу пакета глядача у більш заможній Польщі вже наводять обережно, а просять врахувати специфіку українського вболівальника біля екранів. Тому ціну «квитка» для перегляду матчів УПЛ мають призначити самі клуби.
Чудово. Проте завершив Денисов запрошення обережно: «Але говорити про конкретну суму «квитка» нині складно». Що вийде із усіх цих фінтів — запитання теж до кінця не досліджене…
Із значно більшим задоволенням сприйнявся 100-й ювілейний випуск «Циганик LIVE». Автор і ведучий не лише виконав соло в ефірі і перед аудиторією колег, але разюче змінився з часів «ПроФутболу».
Ігор став розсудливим і спокійним. Навіть, коли відповідав на запитання про чергову витівку скандального Селезньова, буденно поділився власним рецептом: «Коли хтось із футболістів лається чи погрожує, я посилаю і вимикаю телефон».
Куди більше конструктивної інформації доніс Циганик, розповідаючи про стійкий інтерес київського «Динамо» до придбання Довбика. До закриття найпроблемнішої позиції у лавах чемпіона України я ще не раз повернуся. А поки час згадати про головного тренера столичного клубу.
Мало хто сумнівався, що тренером року стане Мірча Луческу. Гучний прихід на місток «Динамо» і одразу золоті медалі разом з двома іншими трофеями. Чим викликав неабияке роздратування у колишнього клубу, який не вірив у можливості «свого» наставника. Проте у Луческу знайшлося чим відповісти «Шахтарю», який саме він і підняв на нинішню висоту.
Прочиталося з цікавістю й інтерв’ю капітана «Динамо», де Сидорчук розповідає, чому у нього і одноклубників пропав настрій перед нинішньою відпусткою. З одного боку зрозуміло. Головний конкурент пішов зимувати з двома очками переваги. Але дотепним стало зізнання Сергія: «Зіпсували самі собі настрій перед перервою на зиму… Саме так підвів риску останньому матчу з «Зорею» наш головний тренер».
Мене надихає, що Луческу залишаться максималістом. А футболісти в лавах флагманського клубу, сподіваюся, втямили — зіпсували вони настрій не лише собі, а і мільйонам відданих вболівальників. Як вони будуть виправлятися, ми побачимо.
По закінченню матчу 18-го туру із «Зорею» веселун Караваєв заспокоїв: «Нічого, після зими повернемося тільки злішими!» Не мав змоги посміятися разом: «Сашко, лишень не обіцяй, що будеш забивати замість нападника». Проти команди Скрипника знову мазав так багато, що досі перед очима вогні. Новорічні.
Отож тема забивного форварда залишається для «Динамо» актуальною. Кажуть, трансфер найперспективнішого захисника до Ліверпуля був таким вдалим і фінансового вагомим, що поява Довбика в «Динамо» майже неминуча. Коли станеться, то матимемо змогу пересвідчитися у відомій футбольній приказці «Найкраща оборона — це напад».
Ігор СУХОВИЙ