Зимова пауза не привід стримувати інтерес до улюбленої гри. Адже футбол вже нагадує про себе першими контрольними матчами українських клубів, виступами легіонерів, які поїхали шукати кращої долі за кордоном, думками фахівців. Підігрівають зацікавленість і відео-проекти, які покликані дати вичерпну інформацію.
Якщо не вдалося отримати повне враження з першоджерел, завжди підстрахує YouTube, де є можливість ще раз звірити власні враження. Не завжди, але у більшості випадків. Охоче цим простором в Інтернеті користується і ендемік телевізора — «Футбольний формат».
Останніми підбивши підсумки минулого сезону, форматівці вирішили діяти на випередження і першими подали велике — майже годинне інтерв’ю із наставником збірної України. З прицілом на плей-офф за перепустку до Катару. Що вийшло, захотілося сприйняти не лише на слух, а і розумом.
Петраков, начебто, був готовий до відвертої розмови, яку довірили вести модератору Ващуку. Проте чи то під відомим напором наставника збірної, чи то через скутість репортера, бесіда надовго скотилася до споминів про героїчне минуле.
Ми були змушені повернутись у матчі відбору до ЧС-2022. Згадали навіть товариську гру зі збірною Чехією, яка завершилася із фатальними 1:1. А щоб перемогти в гостях найсильніший склад чехів, зауважив Петраков, не вистачило лічених секунд.
Ващук не перечив. Мабуть, він вважав великою вдачею і спогад про вирішальний матч у Зениці. Петраков чи не вперше визнав, що збірна Боснії з Джеко і без нього — дві різні команди. Теж саме, сміливо припускаю, можна сказати і про збірну Чехії із Шиком і без цього форварда, що виблискував на ЄВРО-2020.
Можливо і не принципово. Кожен наставник хоче бачитися максималістом. Нинішній керманич синьо-жовтих — особливо. Він щиро прагне омріяного результату. І так само не розуміє, чому його команда повинна захоплюватися контролем м’яча лише заради нього. Згадали навіть про ігрове бачення попередника на містку збірної, порівняння з яким Олександра Васильовича помітно заводить.
Дозволю собі невеличкий відступ. Ревнощі, як би їх не заперечували фахівці, були, є і будуть. Навіть, коли їх загортають у фольгу для ліпшого запікання. Не вперше у цій справі відзначився Сабо, якому не дає спокою подальша доля Андрія Шевченка. Використавши трибуну Meta-ratings.com.ua, досвідчений порушник спокою дуже слушно нагадав, що ніхто не примушував Шевченка очолювати «Дженоа», бо він сам собі нагидив. Я майже не сумніваюся, що Сабо у схожій ситуації вів би себе інакше. Лишень ніхто йому не пропонує бодай спробувати...
Актуальним залишається одне запитання: кожен подібний вихлоп або ціле інтерв’ю має переслідувати якусь мету. Бажано, зрозумілу і благородну. До берега думки Петракова про найближчі перспективи мали пристати. Сталося, хоча елементу випадковості позбутися складно.
Головний тренер збірної України сам наполіг на тому, що нам першим номером з топ-командами грати не до снаги. Чи є таким суперником у першому матчі плей-офф господарі поля у Глазго? З наближенням гри зі збірною Шотландії вона набула іншої якості, ніж під час прямої трансляції жеребкування. Петраков визнав, що ретельний перегляд і розбір трьох матчів за участі команди Кларка не додали йому спокою. «Усі гравці представляють АПЛ, чудовий тренер... Як грати з ними, не знаю. Я ще думаю...»
Час для роздумів не критичний. До того ж, треба у першу чергу зважати, хто буде у нашого головного тренера під рукою наприкінці березня. Я ж добре запам’ятав, що його візаві на чолі збірної Шотландії навіть збирався звернутися до наставника збірної Англії Саутгейта за допомогою.
Чим може допомогти розгром нашої збірної, який учинила команда «Трьох левів» на першості Європи, Кларку видніше. Проте наш потенціал вже під загрозою. Не зайве буде навести слова воротаря Бущана, який тоді, на ЄВРО, спостерігав за повною безпорадністю партнерів у грі головою: «Не вистачало нам сьогодні Кривцова. На другому поверсі він гарний помічник...»
Як невдалий жарт я сприйняв новину про побутову травму захисника «Шахтаря», про яку спершу повідомили у «Футбол NEWS». Ожеледиця — річ, звичайно, підступна, але отримати перелам на нозі і пропустити всі збори клубу, прикрість подвійна. З урахуванням терміну одужання, не раніше березня.
Цей рішучий меседж теж належить Петракову, який для вірності додає, що він гравців для національної збірної не виховує. Клуби саме готують свої склади до стартів нового сезону і не пропускають жодної нагоди повідомити про веселі і не дуже новини з таборів. Прокинулися навіть відео-акаунти представників УПЛ, які до цього обмежувалися новорічними привітаннями.
Ясна річ, гранди і тут попереду, бо мають не лише власні YouTube-платформи. Цікаво було на Shakhtar TV спостерігати за першим тренуванням з новими одноклубниками Нереса, що перейшов з «Аяксу». Звичайно, Петракову він не помічник, бо натуралізувати новоприбульця, заграного за національну збірну Бразилії, не вдасться. Як Марлоса, чий 11-й номер на футболці взяв собі Нерес. Під ним Давід вже дебютував за «Шахтар» у контрольному матчі з австрійським «Вольфсбергером».
«Динамо» з Іспанії теж постачає новини, що дозволяють нам відчути драйв на полі. Поки що сила суперників не має значення для головних завдань сезону, що зайвий раз підкреслив помічник Луческу Карас. Але заштатні «Атлетіко Пульпіленьо», і «Расинг» з Люксембургу компенсували різницю у класі брутальною жорсткістю. Дубінчак, що має замінити Миколенка, навіть отримав болючий забій, а його наступнику на лівій бровці Вівчаренку вдалося уникнути травми лише завдяки своєчасній заміні.
Вже калатають серця у шанувальників інших клубів. Перший млинець «Зорі» на тренувальних зборах нагадав про поразки на старті минулої єврокомпанії. Але знайшлися помірковані спостерігачі, які нагадали — команда Скрипника відчутно програла «Погоні» зі Щецина, перебуваючи під фізичним навантаженням.
Не завадили ці навантаження «Чорноморцю» Григорчука розправитися з косовською «Приштіною». Красенями голами відзначилися Цітаїшвілі та Русин. Щодо другого зазначу, що на зборах він вправно забивав звичайно і за «Динамо». Вербич навіть захоплювався. Але починалися офіційні матчі і... пшик.
Увесь цей екскурс пізнавальний у міру. Вболівальники лише можуть здогадуватися про плани і справжні наміри наставників. Така природа підготовки до сезону.
У мене не йде з голови формулювання, на яке зважився Довбик на сольному каналі Бурбаса. Артем визначив головною рисою футболіста характер. Відтак вже неважливо — з ким грати збірній Україні: з топовим суперником чи не зовсім. Та чи є визначальною думка нападника «Дніпра-1»?
Замість ствердження чи заперечень, наведу кращі і не зовсім місця з інтерв’ю на тижні Дениса Попова, що переживає складний період відновлення після важкої травми. За кого б ви не вболівали в УПЛ, погодьтесь, що Попов — окреме явище у нашому футболі. Але спочатку про те, що не сподобалося в його відповідях Пейчеву на каналі Прессинг. Мачизм приховати важко, проте зловживати загрозливою фразою: «Ти ж мене знаєш...», думаю, було зайвим.
І вже зовсім недоречним був закид явним і майбутнім критикам: «А ти сам колись грав?!» Живо нагадало відомого персонажа з «Великого футболу», що зловживав цим запитанням навіть частіше ніж той, хто безпідставно глузує з Шевченка.
Загалом розмова Попова з Пейчевим відбувалася за законами жанру. Багато щемкого від споминів про дитинство, переживання через травму і до весільного подарунку — футболки кумира Рамоса, якою дружина розчулила Дениса. Про футбольні очікування було більш мляво. Хоча можливості Попова знають і Петраков, і Шевченко. Останній, до речі, радив захисникові для зняття надто вбивчих навичок при обороні налягти на танці. Та окрім усмішки, Попов припустив, що навряд чи гратиме на ЧС у Катарі.
Хвилиночку! Навіть здорові й абсолютно готові до цього турніру зірки нашого захисту ще не гарантували собі участі на цьому форумі. Так само, як і форварди, серед яких Довбик, на думку Попова, є № 1 серед українців. Та і наставник збірної ще виношує плани для успішного прориву через стикові матчі.
Поступово наближаючись до висновків, дійшов думки, що нам всім слід постійно вчитися. І 20-річним, і кому минуло 60! Вдосконалення нікому не завадить. Вчасно нагодився і свіжесенький випуск «ТаТоТаке».
Я ще приглядаюся до цього проекту, який приховує незаперечну обізнаність за нагромадженням жартів на межі фолу і за ним. З достойних знахідок визнаю фактично гідну відповідь Сабо, щоб той не переймався долею Шевченка аж занадто. Трійка гострословів вибудувала доволі стрункий ланцюжок спостережень, чому попередник Петракова на містку нашої збірної — перший кандидат очолити збірну Польщі.
Перспективи Шевченка здаються веселковими, а як воно буде, про відповідальність не йдеться. Як і у черговому випадку з Сеньківим, який витягнув на світ висловлення Попова про його довгограючий інцидент з Селезньовим. Обіцянка використати багату фізичну натуру Дениса у парадній не на жарт завела сусіда по столу Болотникова. На думку найбільш поміркованого Співаковського, кандидатів отримати у парадній побільшало.
Проте на фініш команда «ТаТоТаке» набігла під гомеричний регіт Сеньківа. Він зображав гендиректора «Футболів», який презентував турнір за участю українських клубів під час зимової паузи з трансляцією на ввірених Денисову каналах. Чи відповідали пафос і велич оратора учасникам змагань — клубам «Полісся», «Металіст», «Чорноморець» і «Верес», — у Сеньківа краще не перепитувати.
Бо він ніяк не міг знайти підходящий масштаб цьому «Зимовому кубку» у Туреччині. Пропоную, як мінімум, називати його міжконтинентальним.
А на користь узагальнення висновків, я несподівано для себе погоджуюся із ще одним підсумком цього весільного шоу. Вітчизняна УПЛ дійсно — далі цитата! — «нагадує лайно». Особливо у висвітленні темних закутків її буденного життя. Але ж, о диво! Тут куються справжні бійцівські характери футболістів.
Ігор СУХОВИЙ