Нікола Тесла вважав свій мозок лише приймальним пристроєм, який черпає у космічному безмежжі знання і натхнення. А у космосі він підозрював існування накопичувального ядра, хоч науково довести його існування не встиг.
Припускаю, що думки наших аналітиків мали на меті сягнути чогось подібного. Проте здебільшого їхні відкриття роблять із голови вболівальників важке ядро. Трапляються, звичайно, й щасливі винятки. Про них теж вестиму, але давайте поступово.
Лише ледачі оглядачі у мережі не згадали про вихід на поле світового чемпіона з професійного боксу в складі «Полісся». Як PR-хід — зараховано. Але до чого тут футбол? Хіба таким чином нам намагалися підкреслити легкість буття на змаганнях за «Зимовий кубок» у Туреччині.
З іншого боку, в «Футбол NEWS» постійно прагнули підкреслити видатний характер зіткнень учасників турніру і його значення. А про донесені враження самих дійових осіб із «Металіста», «Чорноморця», «Вереса» та «Полісся» годі й нагадувати. Послухаєш, то вони вже занурилися в атмосферу мало не офіційних матчів…
Мені ж здається, що інколи вистачить пунктиру в коротесенькому сюжеті. Наприклад, на відео WBS SPORT із тренування «Евертона». Навіть мінімальне знання англійської запевнило, що коуч Лемпард хвалить реакцію Миколенка у відборі м’яча. Звичайно, ніхто не може передбачити подальшу долю Френка і Віталія у клубі. Маємо лише перші ознаки співпраці.
Проте легко визначити реакцію багатьох доморощених аналітиків: «Коли Миколенко «привезе», Лемпарду буде не до похвал…» А чому ми вічно орієнтовані на погане? Менталітет тут винен чи клубні кольори, не так і важливо. З такими установками розсудливості не сягнемо. Бракуватиме навіть просто здатності порадіти маленьким чи великим успіхам, за кого б не вболівали.
Повернуся до підготовки учасників чемпіонату УПЛ. Не в усіх клубах на зборах працюють коментатори на висвітлені контрольних матчів. На клубних джерелах київського «Динамо» і на зборах в Іспанії і в Туреччині задіяні Кириченко та Власенко.
Їхня робота справді наближає атмосферу офіційних ігор, які незабаром грянуть. Виділю ще корисну інформацію, наприклад, із матчу динамівців проти «Чукаричок». Хто запізнився з переглядом, був вражений зненацька суттєвою перевагою у рахунку команди з Бєлграда. Суперник і надалі дивував рухом і гострими атаками, аж до значної ротації у складах обох команд.
Зрештою основна група атаки «Динамо» схилила шальки терезів на свою користь. Але стало і зрозуміло, чому гравців клубу «Чукарички» охопило завидне бойове піднесення. Бо Власенко поінформував, що на трибуні знаходиться увесь штаб національної команди Сербії.
Отож заохочення бувають різні. Когось у контрольних матчах мають вабити умовні турнірні здобутки на Winter Cup, когось — місце у збірній.
Шукаючи нові відкриття і віяння, буду відвертим. Майже не розраховував натрапити на них у розмові з Емілєм Карасом, яку запропонувала на SportArena Марина Машкіна.
Якщо відверто, набили оскомину потуги дівчат брати футбольні інтерв’ю. Напружує надто бережливе ставлення до офіційних клубних постатей, несмак стилю самих подач із робочого кабінету, сила-силенна банальних запитань і очевидних відповідей.
Але Машкіна знайшла ключ із самого початку. Модераторка майже буденно нагадала Карасу його жартівливе прізвисько…
Пояснення не забарилося. Хоча у першого помічника Луческу в «Динамо» думка стати самостійним тренером ще не визріла. На відміну від Жозе, який виконував таку ж роль перекладача при Боббі Робсоні, коли англієць очолював «Барселону».
Таким чином, перше в житті велике інтерв’ю Караса отримало небанальну зав’язку і варіанти для продовження тем. Машкіна, яка звикла до компліментів через власну привабливість, використала лише розумові здібності без тиску й афекту. І це вигідно її відрізнило від колег по професії, незалежно від статі.
Відтак усі мали змогу дізнатися, як набираються досвіду поруч із Луческу молоді Вуко (Вукоєвич) і Олег (Гусєв). Або чому Містера не можна доповнювати власною думкою. Чим, до речі, при Робсоні грішив Моурінью, а сам Карас робив, співпрацюючи з Даном Петреску. Нинішній головний тренер «Динамо» уважно слухає і наполягає, щоб закладене в його словах зерно було донесене на прес-конференціях чи до гравців на базі повністю!
Цінним для прагнучих дізнатися стало наступне одкровення Еміля. Діючий наставник столичного клубу уважно вислуховує кожну думку своїх помічників, перш ніж прийняти остаточне рішення. Яке, звісно, завжди залишається за ним. А ще Карас нікому не радить ставати на шляху Луческу, коли той розлючений. Він наче скидає з себе всю солідність років і перетворюється на «міцного і молодого чоловіка».
Загалом же відповіді Караса на запитання ще раз розкривають усю складність професії тренера, яку він спостерігає постійно. Можливо, саме тому ще і не визначився, а чи варто брати на власні плечі такий тягар.
Секрет успіху Луческу? Його правильно сприйняли гравці, яких тренер навчив битися на полі за кожне очко і мати повагу до емблеми з двома зірками. Зайвому пафосу заважать хіба спогади про гравців, які теж мали бажання битися за «Динамо», але поводилися за межами клубу аж занадто розкуто.
На прохання Машкіної згадати про репресії до порушників сталих норм поведінки Карас продемонстрував неабияке почуття гумору одним словом: «Б’ємо». Зокрема згадав про урочисту ходу з прогулянок одного легіонера: «Жерсон повертався до розташування клубу з такою сяючою усмішкою, що у всіх виникав сумнів, ну як такого гарного парубка взагалі можна карати?» Але всьому буває край.
Маємо висновок. Говорити на камеру можна про все. Незважаючи на масштаб особистості співрозмовника і роль, яку він виконує у команді. Головна умова — мати здоровий приймальний пристрій.
Тепер до інших прикладів. Хотів почати зі світочів відеоблогінгу, які найкраще «продають» за кордон українських футболістів і передбачають їхнє майбутнє, але перебив YouTube-канал BurBuzz. Модератор виявив дива рухливості, коли дізнався про переїзд Супряги до Генуї і включення новачка одразу до заявки «Сампдорії» на найближчий матч.
Бурбас навіть зголосився на роль супроводжуючого до аеропорту. Для чого так заходився? Не лише для того, щоб дізнатися про найбільш пам’ятні голи Влада для нього самого — хет-трик у ворота «Динамо» за «Дніпро-1» чи дубль у фіналі молодіжної першості світу. Увесь шлях зайняли й інші балачки.
Наприклад, про Луческу, який панькався з Супрягою, як до нього не робив жоден наставник. Виявилося, що Влад не тримає зла на тренера за показово ранню заміну в матчі зі «Львовом», а пам’ятає лише добро і важливі уроки життя. Повідомив гравець і про сцену розставання: «Містер побажав мені великих успіхів у «Сампдорії» і сказав, щоб назад я не повертався». Спогад супроводжувала широка усмішка нападника.
До переваг невтомних пошуків модератора слід занести хіба підготовчу роботу до інтерв’ю. Була у Бурбаса і зустріч з агентом, який безпосередньо вів трансфер Супряги. Олександр Яковенко докладно розповів на камеру, якою була роль «Базеля», стійкість братів Суркісів при укладанні тоді ще лише можливої угоди і нарешті про остаточне бажання «Сампдорії» взяти динамівця в оренду з правом викупу.
Сам уже новоспечений «італієць» устиг повідомити, як мріє заграти у прекрасній Генуї та швидше забити на втіху місцевих уболівальників. Перший матч склався для його команди чудово — «Сампа» вдома розгромила «Сассуоло», проте Супрягу спіткало прикре дежавю. Він знову пережив зворотну заміну тепер уже від наставника Джампаоло. Марко ще і пояснив, що не бачить проблем із цим для молодого гравця. А заміна є суто виховною…
Навіть не знаю, що казати. Може не слід було Супрязі їхати на літовище з Бурбасом?! Той устругнув йому ще й дуже своєрідне напуття. Почав нагадувати про розрив із відомою на «футбольних» каналах Дашею Савіною, яка пішла до Бондаря. І змусив Влада зізнатися, що той руки захиснику «Шахтаря» не подасть. Якийсь Шекспір… Де тут було зосередитися на дебюті за «Сампдорію»?
Як завжди, окремі думки знайшлися у видатних фахівців із трансферів на проекті «ТаТоТаке». Не хочеться починати зі стартової від Сеньківа, проте її не оминути: «Треба було постаратися, щоб впарити такого незабивного форварда з України до Серії А».
А колективним штурмом присутніх стало визнання генуезької команди «будинком пристарілих». Поодинці думки знавців розподілилися так: Співаковський не сумнівається, що Супряга розжився у «Динамо» зайвою вагою, а Болотников вважає, що як нападник Влад уже «поплив»… Ясна річ, бо ще одне прізвисько гравців «Сампдорїї» — моряки.
Немає сенсу оцінювати купу цієї деревинної стружки. Бо стало навіть шкода Супрягу. Отримавши у новій команді сьомий номер на футболці, він, напевне, вже розмріявся принаймні сягнути в Серії А слави Андрія Шевченка...
Ігор СУХОВИЙ
Автор статьи - Ігор СУХОВИЙ
Только я не понял названия статьи ? ))