Микола Несенюк: «Українців ТАМ немає»

Відомий футбольний журналіст Микола Несенюк залишив у Facebook черговий допис про терористичну війну Росії проти України.

Чимало наших «експертів» час від часу згадують про те, що у країні наших ворогів мешкає чи то п’ять, чи то десять, чи то двадцять мільйонів українців. Після чого висловлюють здивування з приводу того, що ці українці «мовчать». Гадаю, що слід нарешті з цим закінчувати. Немає там ніяких українців. Є люди із українськими прізвищами, які колись переїхали туди, або переїхали колись їхні батьки чи діди. Чи можна вважати їх українцями? Гадаю, що в жодному разі не можна. Тому що ці люди погодилися жити у тій державі і слідують усім правилам та законам тамтешнього життя. І немає значення чи вони макаренки, чи рахімбекови, чи оганесяни.

Помилка наших «експертів», які шукають українців серед ворогів, полягає в тому, що вони послуговуються сталінською методикою визначення нації — так званою «п’ятою графою» у паспорті громадянина СРСР, де була вказана його «національність». Туди можна було писати все, що завгодно. Якби я у свої шістнадцять записався узбеком, ніхто б на це не звернув уваги. Тому що це не мало жодного значення — ми були громадянами СРСР, а «національність» була потрібна владі аби перевіряти нас на лояльність. Знаю десятки випадків, коли найближчі родичі — батьки і діти, брати і сестри мали у паспорті різну «національність».

Все це давно у минулому. В незалежній Україні паспорт не має графи «національність», так само як немає цієї графи у паспортах усіх цивілізованих країн. Ми всі українці! А етнічне походження кожного є його особистою справою. За тридцять років нашої державності остаточно сформувалася українська політична нація, яку об’єднує не етнічна приналежність чи мова спілкування, а цінності нашої держави. Цінності у вигляді свободи і демократії об’єднали українців за тридцять років сильніше за їхнє походження. Ми сприймали згадані цінності як належне, як повітря довкола. Ми звикли до свободи і навіть трохи нею зловживали. І лише тепер, коли наша свобода опинилася під воєнною загрозою, ми всі об’єдналися аби її захистити. Тому що свобода потрібна нам усім і тому ми всі — українці.

Сьогодні нікому з нас навіть на думку не спаде згадувати, ким за походженням є Зеленський, Шмигаль, Резников, Залужний та усі інші. Вони всі українці раз і назавжди. Так само немає сенсу цікавитись ким за походженням є наші вороги. Бо вони всі без винятку згодилися жити у країні, де немає свободи, обмінявши цю свободу на пайку від влади. І тепер сунуть на нас війною.

Точно так само як ми всі стали за тридцять років політичними українцями, наші колишні співвітчизники стали на тому боці нашими ворогами. Це їхній вибір і їм за нього відповідати. Тому не треба називати тамтешніх ковальчуків та іваненків українцями. Українців там немає.

Все це стосується виключно тих, хто живе у країні наших ворогів і не стосується українців, які мешкають у демократичних країнах. Там, де так само, як і у нас, головною цінністю є свобода. Саме тому усюди крім росії, українці виступають на наш захист і підтримують нашу боротьбу. Там, де свобода, українців сотні мільйонів, нехай вони і не українці за походженням. А там, де нас хочуть знищити, українців немає і не може бути!

Микола НЕСЕНЮК