Полузащитник донецкого «Шахтера» Георгий Судаков высказался на тему войны РФ против Украины и поделился своими мыслями о ближайшем будущем украинского футбола.
«Що я відчував, коли почалась війна? Тільки відчуття страху і нічого більше. Відчуття нерозуміння якогось, адже не усвідомлюєш, що відбувається, не розумієш усієї ситуації. Ти чуєш усі ці постріли, бомби літають десь поруч, і ти думаєш про те, що з хвилини на хвилину воно й до тебе прилетить додому.
Ми їхали дві доби. Виїхали о сьомій ранку і лише о сьомій вечора приїхали до Бердичева, хоча це 150 кілометрів від Києва. Там переночували і на наступний день ще за 8 або 9 годин доїхали до Львова. Дорогою були проблеми з бензином. Адже ми доїхали до Бердичева та зупинились, бо закінчувалось пальне. Не було, де заправитись. У нас залишилось пального на 80 кілометрів, а від Бердичева до Житомира було 40 кілометрів, і ми просто з надією їхали до Житомира. Якби не заправились, то, напевно, там би і стояли.
Увесь час, поки знаходився в Києві, то не думав про футбол. Думав, як гарантувати безпеку родини, як нам виїхати, щоб бути в безпеці. Потім, коли вже приїхав до Львова, то почав більше думати про майбутнє, про футбол, що треба продовжувати тренуватись. Так, зараз іде війна, але я - професійний футболіст. Мені не можна втрачати час. Намагаюсь думати і про це, але важко. Ми [у «Шахтарі»] зараз загалом тренуємось тільки індивідуально або вдається іноді з кимось пограти у футбол.
Я провів один матч на цій арені. Ми грали зовсім нещодавно за збірну України U-21 проти Сербії. Ми виграли 2:1, і я забив вирішальний м'яч тоді. Напевно, наразі це одна з найбільш видовищних ігор у моїй кар'єрі, що дуже добре запам'ятовуються. Неймовірна атмосфера у Львові. Тут люди живуть футболом. Карантин же був, і не можна було вболівальникам прийти. Але на нашу гру дозволили. І на стадіоні було, може, десять тисяч осіб. Ми тоді отримали дуже велике задоволення від матчу, кайфували від футболу. Коли згадуєш ці емоції, стає дуже важко. Хочеться повернутись і знову це відчути.
Думаю, цей сезон уже догравати не будуть. На мій погляд, зараз навіть у багатьох команд не буде фінансування, і мені здається, у найближчому майбутньому футболу в Україні не буде.
Професійні спортсмени можуть підтримувати Україну зараз фінансово, гуманітарною допомогою. Узагалі не лише атлетам, а й усім популярним людям треба давати розголосу цій ситуації, щоб у всьому світі знали, що тут відбувається. У Росії людям брешуть, для них усіх тут якась воєнна операція, а в нас справжня війна. Не можна про це мовчати.
Я теж намагаюсь про це розповідати. Навіть у цьому інтерв'ю. Потрібно, аби люди знали, як тут складно, яка тут ситуація в Україні. Неважливо, якою мовою ти говориш, зараз важливі людські якості. Треба допомагати людям, як можеш», — сказал Судаков.
Якийсь час знадобиться, щоби набрати гідний рівень чемпіонату, але сам футбол буде жити!