Руслан Ротань: «Я хочу сказать спасибо команде — мы таки поверили, что можем играть в футбол»

Ситуация с олимпийской сборной Украины живой пример того, что добиться чего-то без игроков невозможно.
Но если верующие уперлись в свою веру "тренер решает все", то не поможет ничего :).

Як для екс тренера Національної Збірної, олімпійської Збірної та клуба вищою ліги, тобто тричі професіонала - дана зява повністю дилетанська. Тобто, дана особа не відповідає займаним посадам.

Та він все це знає. ці всі його понти вони для приезжіх.

"Я б відзначив, що ми таки повірили, що можемо грати у футбол, володіти мʼячем, котролювати матч та створювати моменти."
--------------------------------------------------
Вот это несколько для меня странные слова. Это типа по итогам выступления на Олимпиаде профессиональные футболисты поняли, что могут играть в футбол? Ну, ехали туда, будучи не уверенными могут ли они играть в футбол и всё же не зря съездили - поняли, что могут? Или это статус Олимпиады чересчур раздут и какие-то непонятные ожидания от болельщиков, а на самом деле люди туда едут выступать, чтобы понять могут ли они играть?

скажем так, то как эта команда набиралась и тренеровалась...ждать от нее ничего не стоило, хотя с Ираком чистый провал

Тренер и игроки всегда видят свои результаты под другим ракурсом чем болельщики. Итоги выступления в группе не радуют болельщиков, а у тренеров и игроков немного другое мнение. Зная, через что им пришлось пройти, их взгляд более объективным. Когда команда собирается, как курочка клюет зерно, да ещё на пределе отведённого времи, то что можно от нее ожидать. "Маємо, що маємо".

На днях в одному з ресторанів виконали моє замовлення. Знайома страва. З дитинства. Не один раз скуштувана. В т.ч. і в ресторанах, і навіть за кордоном. Принесли реально гидоту. Викликав шефа. Були ще два кухаря, які приклали руку до готовки. Пояснювали мені "через что им пришлось пройти", з якими труднощами формувалась бригада, що в них був "предел отведённого времи". Не погодились зі мною, що несмачно, що невірно зготовано.. Пішли з сином в Домашню кухню, з'їли свиноговяжу котлету. І тільки зараз я зрозумів - "их взгляд более объективный". Я ж не робираюсь в процесі і технології приготування. Моя справа - з"їсти те, що вони приготували. І пофіг і шефу, і пригаді - смачне воно, чи ні.
"Маємо, що маємо".

Вибачаюсь - пішли в Пузату хату. Це колись була Домашня кухня.

Многие возмущались, что клубы УПЛ не дали в олимпийскую сборную всех сильнейших игроков,приведя в пример сборную СССР,которая выиграла золотые медали олимпиады в сильнейшем составе.Но сравнивать теперешние условия и то время не надо.Тогда клубы жили за счет государственных дотаций и они не думали где достать деньги для содержания игроков.А сейчас клубы зарабатывают при помощи спонсоров для которых результат на первом месте.Плюс от этого результата зависит сколько денег заработает клуб.А для более качественной подготовки руководство клубов хочет,чтобы игроки команды готовились вместе.Поэтому не надо сравнивать то время и это. ИМХО.

Руслане Петровичу, невже третє місце в групі, де ви виграли одну зустріч та двічі програли ,та не вихід збірної до 1/4 вас, як тренера, задовольнило?...

А я думаю, заідкіля цей вітер дує, що вже і гравці розповідають, що вони грали краще ніж Аргентина... хоч і програли 0:2...

Ви, всі разом, хворі на голову?...
чи щось змінилося у світі?!
Ви програли...
Якщо програш збірної України, для вас, та ваших гравців,це успіх...то вам,Руслане Петровичк, потрібно швидко міняти роботу!

Це біда нашого футболу. Ми починаємо вірити після того, як просираємо там де маємо вигравати. А потім граємо на рівних з сильнішими. Що головна команда, а що молодіжка. В ітогі, велика @опа.

За , что спасибо?! За предпоследнее место?
Клоун