Нападающий киевского «Динамо» Матвей Пономаренко поделился впечатлениями от подписания нового пятилетнего контракта со своим клубом.
— Матвей, поздравляем с подписанием нового контракта с «Динамо»! Какие эмоции испытываете сейчас?
— Испытываю большую гордость от того, что клуб доверяет мне, предложив новый контракт. Без долгих раздумий решил подписать соглашение. Будем двигаться дальше к новым вершинам.
— Вы являетесь воспитанником динамовской академии, довольно долго находитесь в клубной структуре. Насколько для вас важно и дальше оставаться в бело-синей семье?
— Для меня самое главное — помогать команде. Клуб многое дал мне, я вырос здесь. Благодарен, что клуб проявил ко мне такую заботу. Буду стараться отплатить тем же.
— Прошлый сезон стал для вас на удивление успешным — титул лучшего бомбардира УПЛ, дебют и первый гол за национальную сборную Украины. Новый сезон начинается с продления контракта. Какие следующие цели ставите перед собой?
— Прежде всего важно быть на своем месте, не расслабляться, идти только вперед, помогать команде выходить в еврокубки и достойно играть там, выигрывать трофеи.
— Новый контракт является знаком доверия к вам со стороны клуба. Насколько ценно для вас это доверие? Как оно вас мотивирует?
— Я воспитанник «Динамо» и уже длительное время нахожусь здесь. Клуб доверяет мне и делает акцент на молодых игроках. Я стараюсь отплачивать тем же и помогать команде. Горжусь, что подписал этот контракт.
Я зовсім не хочу бути скептиком, просто ці слова насправді нічого не гарантують...
І поясніть мені, бо мені насправді не зрозуміло.
Є діючий контракт ще майже на 2.5 роки. Хіба цього не достатньо, щоб "відчувати велику гордість, ..." етс? Навіщо насправді сторонам контракт аж на 5.5? Щоби що?
За Пономаренком вже стоїть черга з Барселони, Ліверпуля?
Мабуть я не розумію цієї кухні, - поясніть.
Можливо, це якась недальноглядна традиція в ДК?
понабирати, "позакріпачувати", і це консервує ситуацію, стримує якусь нормальну динаміку.. От набрали "бленуц" на кілька років, - і що тепер з ними робити?
Я, звичайно, не проти, щоб з Матвія вийшов новий Шева, і він гарантовано 5 років грав і піднімав Динамо.
Мені здавалося б, що 2.5 років контракту діючого цілком достатньо, щоб гравець рокрив себе в команді, приніс їй користь, і при цьому не обмежувати перспективу гравця перейти в зарубіжний клуб за гарні гроші, якщо він розвине для цього свої скіли.
Можливо, більші "патріоти клубу" ніж я, ну ті, що хором "одобрямс" це перпідписання, мене сильно замінусують, але мені насправді не зрозумілий такий крок.
То поясніть.
У нас "будіт тока даражать" чомусь) не спрацьовує.
Яскраві приклади - Шапаренко та Бражко. Після заявок на майстерність здулись хлопці. Може й тому, не побачили перспективи "вирватись" в свій час.
Я не стверджую, що їх обовязково треба бело "негайно" продавати, але ж на практиці маємо негативний результат: футбольори замкнулись в доволі комфортній капсулі, змирились з цим, - бо ж можна особливо не напружуватись, робити вигляд, говорити слова "рухаємось далі, це футдол...".
Хто ж тоді в виграші?
Ну точно не вболівальники.
Чи в виграші власники?- от цього я не розумію.
ЗІ Можливо, я би заключав контракти на 1-1.5 року (а не на 5), може це би стимулювало гравців насправді грати в футбол?...
Але проблема в тому, що в чемпіонаті України хлопці на сотку не можуть вирости, а в Єврокубках поки що ніхто з перспективних не показав себе приблизно ніяк