Форвард «Динамо» Матвей Пономаренко в эфире UPL.TV прокомментировал победу команды над «Вересом» в матче 2-го тура чемпионата Украины.
— Матвей, почему настолько нервной получилась сегодня игра?
— У нас здесь всегда тяжёлые матчи, я здесь уже играю в четвёртый раз — и всегда тяжело. У «Вереса» хорошая команда, которая навязывает силовой футбол. За нас скажу: это не оправдание, но после дороги тяжело, два дня назад был поединок. Возможно, это всё повлияло, но самое важное, что есть результат.
Сейчас главное, что мы победили и взяли три очка. Думаю, дальше мы будем прогрессировать и будем демонстрировать лучшую игру.
— Что вам говорили, когда выходили на замену?
— Забить гол, нужно было помочь команде.
— Для вас есть разница в плане настроя на матчи еврокубков и на поединок УПЛ?
— Нет никакой разницы, ведь нам нужно побеждать в каждом матче. Неважно где, нужно побеждать — будь то матч еврокубков или УПЛ. Будем бороться за золотые медали, считаю, нам по силам вернуть чемпионство в Киев.
— У вас была большая уверенность, чтобы бить пенальти?
— Да, кажется, Буяльский может бить, но я сказал, что готов пробивать. Был уверен, что забью.
— Какая у вас личная цель на новый сезон?
— Хочу побить рекорд Мхитаряна.
Тут таке...
слова, слова..
Розум для футболіста явище досить рідкісне і не обовязкове.
Як показує жорстока практика, для футболіста набагато важливіші саме інстинкти.
Приклади?
Найперший - Шевченко Андрій.
І таких, як не дивно, більшість.
Ну, власне, футбол - не шахмати.
Розумний футболіст, - то діамант.
Аби грали, та інстиктивно, по-звірячому, своєчасно знаходили своє місце на полі, щоб переправити шкіряного до чужих воріт.
А матвій хай забиває, незалежно від вю.
2. Розумний нападник зі "звірячим" інстинктом краще, аніж просто нападник з інстинктом.
3. "ЗіркаАндрій". Уявіть, яким би він був, якби в додачу до свого інстинкту він був би ще й розумним. Це була б дійсно зірка світового, а не українського рівня.
Так, ніби в команді приходиться тільки здогадуватись хто "може бити".)
Що б це значило?
так то він за 90 матчів за Борусію забив усього 23 м'ячі.
І те що грає до сих пір багато про що говорить.
Обʼєктивно, Пономаренко дуже далеко до його рівня.
Я до того, що досягнення неспівставні за суттю, занадто вихідні дані різняться.
В цьому сенсі рекорд - це тільки і виключно рядок в таблиці плюс додатковий привід для гордості. На відміну від наприклад командних досягнень типу чемпіонства або хоча б євровесни.
Уявімо, що Матвій таки забʼє 25 голів. Чи означатиме це, що його одразу заберуть з руками і ногами в Боруссію Дортмунд? Не факт.
А чи означає, що Мхітарян з 25 голами був кращий за Блохіна, якому більше 20-ти в чемпіонаті не підкорювались? Навряд чи, бо ні до того ні після того Генріх не показував навіть близько такого результату вже не кажучи про все що крім статистики.
Дуже гарна передача на Малишка.
І реалізація відмінна.