александр кучеренко новости

Півзахисник рівненського «Вереса» Олександр Кучеренко розповів, як змінилось його життя під час війни.

— Коли почалася повномасштабна війна, то я взагалі перестав дивитися спортивні канали та передачі, футбольні новини читаю рідко. Раніше стежив, хто на якому місці в різних чемпіонатах, але зараз це все відійшло для мене на другий план. Футбол подивитися можу. Я зосереджений на тренуваннях та грі. Виходжу на поле і викладаюся на 100%. Якщо клуб відзначає мене на якійсь фотографії, то я щось виставляю. Але в такий час постити, як ти гуляєш, п’єш каву — я такого точно робити не буду. У мене такий принцип: менше говорити і більше робити. Намагаюся більше долучати підписників, щоб вони бачили, чим я займаюся. Все, що купую, потрапляє до хлопців.

Військові дуже втомлені. В мене є хлопці, які без ротації по 10-12 місяців. Мабуть, зараз така стадія, коли приїжджаєш до них, ви разом п’єте чай чи каву і просто їх вислуховуєш. Так вони відводять душу і психологічно розвантажуються. І їм легше, і я знаю, що якось вдалося їх підтримати. Хлопці втомлені, але тримаються. Хочу подякувати їм від себе та своєї сім’ї за те, що мужньо тримають оборону та захищають нашу неньку Україну, — сказав рівнянин.

Півзахисник «Вереса», волонтер Олександр Кучеренко розповів про футболістів, які допомагають ЗСУ.

«Шкода, що мало хто з футболістів цим займається і не їздить на передову, щоб побачити, як живуть люди та військові. Нам треба ще більше об’єднатися і ще більше допомагати, щоб нашим хлопцям було легше. Якщо ми не воюємо, то повинні допомагати. Це навіть не обговорюється, бо на їхньому місці можемо бути і ми.

Коли я грав за „Інгулець“, то мені до фронту було 400 км. У мене був бусик, а військові давали свої джипи. Після матчів у свої два вихідних я не відпочивав, не пив каву чи гуляв, а шукав, забирав і розвозив допомогу. Це дуже клопітка робота. В „Інгульці“ мені ніхто не допомагав. Керівництво і хлопці запитували, що там і як — їм було цікаво почути все з перших вуст. Але до зборів долучалися 1−2 рази кілька хлопців. Скинули по 500−1000 гривень одноразово і все. Можливості є, а ніхто не хоче навіть 100 гривень кинути. Але це на їхній совісті.

У „Вересі“ керівництво допомагає різним підрозділам. Я сам купив автівку, а ремонт обійшовся у 600−700 доларів і хлопці допомогли мені на 90% покрити його вартість. Я їм вдячний, що вони прониклися цим. На жаль, не всі долучаються. Не знаю, чому так — втомилися або думають, що війна далеко.

Знаю, що багато допомагає Тарас Михалик. Він не все афішує, але дуже багато робить. Ми з ним проводили дитячі турніри у прифронтових містах, привозили подарунки і плануємо продовжувати працювати у цьому напрямку.

Роман Зозуля взагалі молодець. Йому дуже велика повага. Якось переписувався з ним щодо одного питання. Він робить набагато більше, ніж я. І навіть більше, ніж ми всі разом узяті у світі футболу. Я знаю, який він патріот і як йому болить серце за все, що відбувається в Україні.

Багато допомагають Богдан Когут та Віталій Дахновський. Може ще хтось допомагає, але нас (футболістів) дуже багато, і максимум 20%-25% зі 100% пройнялися цим», — сказав Кучеренко.

Півзахисник рівненського «Вереса» Олександр Кучеренко розповів про волонтерську поїздку до лінії фронту на сході України.

— Відпустка, на жаль, була надто короткою, щоб її відчути. Перші дванадцять днів пробув з родиною в Луцьку, потім майже на тиждень вирушив на Схід України — у Донецьку, Сумську та Харківську області. Возив допомогу для військових і цивільних. Хотів поздоровити тамтешніх діток зі святами. Щоб вони не відчували себе покинутими. Зараз — знову стараюся більше часу присвячувати власним дітям та дружині, бо вже невдовзі збори і ми місяць не побачимося.

Це була досить важка та небезпечна поїздка. Об’їхали Слов’янськ, Торецьк, Краматорськ, Костянтинівку, Куп’янськ, Сумську область. Я після повернення два дні спав. Упродовж п’яти днів практично безперервно був за кермом та проїхав майже 4 тисячі кілометрів. Купив хлопцям генератор. А ще передали старлінк, відвантажли продуктів, адресні посилки доставили. Потім продуктові набори роздавали людям в трьох містах, відвідали дітей зі смаколиками та привітали з Різдвом і Новим роком. Продукти зібрати допомогли мої друзі волонтери, все інше купував сам.

Волонтерством я активно намагаюся займатися з травня 2022 року. Розпочав з того, що підняв дупу та намагався бути корисним. Не міг залишатися в осторонь, як і зараз. Перші дві поїздки фінансував повністю за свої кошти, потім познайомився з благодійними фондами, — сказав рівнянин.