Півзахисник «Інгульця» Олександр Козак розповів, як, народившись у Києві, не зміг закріпитися у школі «Динамо».
— Починав я у школі київського «Динамо», з 6 до 13 років. У нас в команді був Саня Андрієвський. Ми разом починали ходити на футбол. Льоша Хобленко, Діма Хльобас — це з тих, хто зараз на виду. Ці хлопці 1994 року народження, з ними завжди, коли бачимося на полі, радо спілкуємося.
Я був маленький. Не знаю, як зараз у дитячій школі, а тоді від тренерів вимагали результатів. Я вправно працював із м’ячем, але фізично поступався хлопцям, які приїздили потім. Почали набирати акселератів, в яких вже борода та вуса, а я тут маленький бігаю. Мене та Саню Андрієвського вигнали приблизно в один час. Там кожні півроку були тести: стрибки, 30 метрів… Хто не проходив — тих прибирали. Хоча, коли були тести з м’ячем, я був одним з найкращих. Брали в дитячо-юнацькі команди тих, хто міг добивати від воріт до воріт. Такі хлопці давали результат, і керівникам академії це подобалось.
Моїм першим тренером був Василь Рац. Це дуже хороший, можна навіть сказати великий гравець з минулого. Я грав проти «Зміни» за одну дитячу команду, Василь Рац помітив мене та запросив у 17 років в дубль «Оболоні». І там вже я почав тренуватися, грати, а через рік ми посіли третє місце, — цитує гравця «УФ».
