Колишній нападник «Карпат», «Ворскли», «Маріуполя», «Оболоні», «Львова» та інших команд Павло Онисько розповів про роль допомоги волонтерів для ЗСУ.
«На початку вторгнення всі йшли і хотіли записатись в тероборону чи регулярні війська. А тут пройшов час, люди чують багато історій, бачать якісь відео, і все це трішки впливає. Рівень військового романтизму, очевидно, падає. Інформації дуже багато, людина обробляє її і робить свій вибір: хто йде, хто не йде, хто ховається. Люди вже розуміють, що там робиться.
Як не крути, з війни історії майже однакові. У кожного своє пекло. У когось пекло Бахмут, у когось Кремінна, на Харківщині було пекло… До людей приходить розуміння, що там можна загинути чи калікою залишитися. Тому такий страх у людей є. Думаю, що це природно, і нічого з цим не поробиш.
Допомагати теж треба. Якщо всі підуть воювати, то нікому буде допомагати. Волонтерська допомога просто колосальна. Волонтери — це друга армія після ЗСУ. Одні захищають країну зі зброєю в руках, інші захищають всім, чим можуть. Хлопці, які не йдуть на фронт, мають якось допомагати тут, в тилу, хто чим може, щоб онуки не спитали на старості: «Діду, а де ти був, коли була війна?» Щоб не казати, що я сидів у Польщі і збирав полуницю. Жінки йдуть на фронт, а мужики перевдягаються у жіночий одяг, щоб переїхати кордон. Навіть не знаю, як їх назвати», — сказав Онисько.