ростислав русин новости

Український півзахисник Ростислав Русин розповів, чому свого часу залишив харківський «Металіст 1925».

— Причину, через яку я залишив «Металіст 1925», може, не всі зрозуміють, але, добре, розповім. Все розпочалося ще з моменту, коли ми почали програвати ледь не кожен матч в УПЛ. Було це при Скрипнику. От коли Віктор Анатолійович прийшов до «Металіста 1925», в команді все змінилося, футбол, гра команди, її філософія. Все стало геть інакшим, як було три роки до того, тобто за той час, що я грав за харківську команду й вона діставалася УПЛ і зберігала там прописку. Змінилася схема гри і футболісти деякі почали не підходити під модель гри Скрипника.

Ми почали грати без крайніх нападників, так званий ромб. Звісно, футболіст має вміти підлаштовуватися, грати так, як вимагає тренер, погоджуюсь, але… Коли команда програє кожну гру, а Скрипник вперто нічого не міняє і гне свою лінію, то важко сприйняти таке бачення футболу. У підсумку, в сезоні-2023/2024 «Металіст 1925» вилетів, але при цьому всі розуміли, що тренер лишається. У клубу змінилося повністю бачення, я вирішив їм не заважати.

Мені було не цікаво залишатися в «Металісті 1925», аби просто заробляти гроші. Зізнаюсь, у мене була хороша зарплата і я дійсно міг залишитися, мене ніхто не виганяв. Я попросив свого агента, щоб він постарався домовитися з клубом, аби ми розірвали контракт. Зрештою, керівництво клубу пішло назустріч, хоч і не хотіли, щоб я залишав команду. Та я хотів. Не мав наміру з кимось сваритися чи відбувати номер, залишившись у команді й просто отримуючи зарплату, — наводить слова Русина «УФ».

Вихованець донецького «Шахтаря» Ростислав Русин розповів, як він відчув на собі принципи та методи цього клубу.

«Коли я перебував в „молодіжці“ „Шахтаря“, то півтора року бігав по колу через те, що не хотів перепідписувати контракт з „гірниками“.

Не підписував новий контракт, бо в мене був один шлях — „Маріуполь“. І це вирішували без врахування думки самого гравця. Хочеш або ні — маєш їхати, бо так сказав клуб. 

А я не хотів бути в цій системі, коли тобою керують і замість тебе вирішують, що робити й куди їхати. Коли тобою керують, то важко. Бо тебе можуть запхати до команди, а ти там навіть тренеру не потрібен чи навпаки — скажуть, щоб ти там постійно грав. Різні бувають ситуації.

Не міг нікуди перейти, бо за мене треба було заплатити великі гроші — 300 або 400 тисяч євро. Та сама історія, коли контракт вже завершено, але треба заплатити за виховання гравця до 23 років ті самі суми. За молодого нікому не відомого гравця такі гроші платити клуби не готові.

Головний тренер „Олімпіка“ Роман Санжар та всі інші з клубу хотіли мене бачити у себе. Я пів року тренувався вже з „Олімпіком“, але вони ніяк не могли з „Шахтарем“ домовитись. Моя вартість — 10−15 тисяч євро, а „Шахтар“ хотів 300−400 тисяч євро. На той час ніхто не хотів судитися з „Шахтарем“ та вийшло так, що ні в „Олімпіку“, ні кудись в Україну потрапити я вже не міг. От і прийняв варіант у Латвії, зі „Спартаксом“ (Юрмала). Агенти знайшли мені цю команду й за контрактом була наявна можливість грати без компенсації. Всіх юридичних нюансів не пам’ятаю, але це Вища ліга Латвії й вони могли не платити „Шахтарю“. Тому я поїхав до Юрмали», — наводить слова Русина «Український футбол».