скорук

«Скорук» офіційно пропустить сезон 2023/24 у першій лізі. Клуб не зіграє у наступному сезоні в зв’язку з підривом російськими окупантами Каховської ГЕС та зникненням води для аграрних та господарських потреб у Нікопольському районі.

“ФК Скорук — аграрна команда, яка фінансується родиною президента клубу Максима Анатолійовича Скорука, а у зв’язку з підривом рашистами Каховської ГЕС, земельні ділянки Нікопольщини залишились без водопостачання і не мають зрошення, в наслідок чого власник клубу кожного дня отримує великі збитки. Керівництво клубу до останнього моменту намагалося вирішити питання із подальшим фінансуванням на найближчий сезон, але, на жаль, у ситуації, що зараз склалася, усі спроби успіхом не увінчалися. Задля того, щоб футбольний клуб Скорук не зник остаточно, керівництво клубу прийняло рішення пропустити сезон у першій лізі ПФЛ 2023/24.

У сезоні 2023/24 ФК «Скорук» залишається без дорослої команди, але дитячо-юнацька футбольна школа Скорук продовжить роботу, де залишається весь тренерсько-адміністративний штаб. ДЮСШ Скорук у цьому році виступатиме у двох вікових категоріях на рівні ДЮФЛУ (чемпіонат України) і ДЮФЛДО (чемпіонат Дніпропетровської області)”.

Зі свого боку, керівництво клубу зробить все, щоб повернутися на професійний рівень вже у сезоні 2024/25. Ми не прощаємося, а говоримо «до побачення», щоб за рік повернутися міцнішими, адже для того, щоб стрибнути вперед, треба розбігтися і відійти назад”, — говориться в офіційній заяві ФК «Скорук».

Відомий журналіст Микола Несенюк висловився на тему першолігового клубу «Скорук», який носить назву свого власника — Максима Скорука.

«В надрах українського футболу завжди можна знайти щось цікаве і навіть унікальне. Здавалося, кого нині здивуєш «футбольним клубом», заснованим десь у селі місцевим скоробагатьком і оперативно виведеним своїм хазяїном у «професіонали»?

У вищому дивізіоні маємо таких декілька. «Колос» із Ковалівки, де жителів менше ніж місць на стадіоні, «Інгулець» із Петрового, де цей стадіон ще не збудували, «Минай» із прикордонного Минаю...

Від інших згадані «клуби» відрізняються тим, що їхні власники не заморочувались, як інші, фінансуванням хоч трохи хоч комусь відомої футбольної команди, а просто заснували свої «клуби» поруч із власними маєтками і тепер туди мусять їздити і «Шахтар», і «Динамо», і «Дніпро»...

У нижчих лігах таких «клубів» теж вистачає. Але є серед них одна родзинка — команда чи то пак «клуб» під назвою «Скорук», що виступає у першій лізі і представляє село Томаківка із придніпровських степів. Унікальність цього «клубу» полягає в тому, що він носить ім’я свого власника — Максима Скорука. І хоча офіційно команда названа іменем не Максима, а його батька, якого вже немає серед живих, це нічого принципово не змінює. Бо тепер усі інші небідні українці, які витрачають гроші на утримання футбольних команд, виглядають як лохи!

Ну не здогадалася родина Засух назвати команду із Ковалівки «Засухою», ніхто не підказав найменувати «клуб» із Петрового «Поворознюком», а команду із Минаю — «Пересоляком»...

«Хіба так можна було?» — розгублено дивляться тепер вони один на одного. А чому, власне, ні? Бо ж практично кожна українська футбольна команда могла би за прикладом «Скорука» носити ім’я свого власника, або когось із його родичів. Чинний регламент цього не забороняє. Плати гроші і називайся як завгодно!

Пригадуєте як у дев’яності мов гриби після дощу виникали кафе та ресторани із жіночими іменами? Їхні власники робили тим самим приємно своїм матерям, жінкам, дочкам та двоюрідним сестрам. Врешті майже всі згадані заклади харчування згодом або збанкрутували, або перетворилися на брудні забігайлівки. Тому що ім’я таки має значення. І тому «Шахтар» у нас, сподіваюся, ніколи на стане «Ахметовим», «Динамо» — «Суркісом», «Зоря» — «Геллером», «Олександрія» — «Кузьменком», «Верес» — «Надєїним» і так далі. А може дарма я такий оптиміст?», — написав Несенюк на своїй сторінці в мережі Facebook.