Вчора, з завершенням матчу Чорногорія-Англія, завершелося перше коло міжусобойчиків претендентів на чільні місця в групі Н (до яких я, згілно алфавіту, відношу Англію, Польщу, Україну і Чорногорію).
На запитання, чому лише згідно алфавіту – я відповім просто: а, виявляється, нині всі претенденти в нашій групі рівні за силою… Рівні-рівні; і навіть Англія – «не рівніша» за всіх інших; за грою, звичайно, «не рівніша»; але не позаігровим футбольним впливом… Чому так сталось, і чому так є – окрема розмова. Хоча, для затравки зауважу: Англійська Прем’єр-Ліга – вкрай залегіонерізована (попри драконівські антиміграційні закони Уряду Її Величності, які, виявляється, ще й недостатні); і жоден збірник Англії не грає за межами своєї країни… Дуже когось надує!:).
Але повернімося до теми, яку я хочу підняти…
