Репортер УЄФА по Україні Богдан Буга, який після початку повномасштабного вторгнення служив гранатометником в бригаді швидкого реагування Нацгвардії України «Рубіж», у інтерв’ю Tribuna.com розповів про ставлення в УЄФА до теми війни.
— Чи знали колеги з УЄФА про мою історію? Звісно, я не ходив навколо і не розказував, що я ветеран. Але багато хто із тих, хто працює саме на сайті УЄФА, знають, бо з самого початку дуже щиро переживали і підтримували мене і мою сім’ю.
24 лютого 2022 року мені прийшло зо два десятки повідомлень з усіх кутків Європи: «Приїжджай». В УЄФА відразу знайшли можливість запросити мене на роботу в один з офісів, давали безкоштовне житло і посаду. Пропозиції залишаються в силі, й багато хто досі не розуміє, чому я відмовляюсь.
Уже на самому Євро люди дізнавались, як то кажуть, з уст в уста, або звертали увагу на мої тату. Якось один з найбільш авторитетних медіаофіцерів УЄФА як вхопить мене за руку: «У тебе що, РПГ набито? Чому?» Пояснюю, що був гранатометником на війні.
Слово за слово, всі охають-ахають, висловлюють підтримку Україні. Це слухає дівчина з УЄФА — і раптом починає плакати. Для неї це просто був шок. Ніби щось із теленовин перемістилось у підтрибунне приміщення, де ми чекаємо збірну України на інтерв’ю.
Чесно кажучи, коли я отримав запрошення від УЄФА працювати при збірній України на Євро, то не одразу погодився. По-перше, ще давно пообіцяв собі, що з України не виїду, поки війна не закінчиться. Я з першого дня повномасштабного вторгнення тут. Моя дружина і донька теж не виїжджали з Києва. І самому поїхати в Німеччину мені було дуже некомфортно.
По-друге, якраз переживав, як УЄФА реагуватиме на тему війни в наших інтерв’ю. Але тут все склалось як треба, і мені було не соромно за роботу на Євро хоча б перед самим собою. Яка б репутація не була в УЄФА серед українських вболівальників, але на чисто людському рівні там всі дуже нам співчувають та підтримують.
Мені розповідали, що коли почалося повномасштабне вторгнення, то в редакцію соціальних мереж УЄФА прийшло розпорядження не використовувати будь-які емодзі ракет, бомбочок, динаміту і так далі. Бо це може бути травматично для українських вболівальників. Там досі намагаються чутливо ставитись до теми війни.
Чи якщо взяти ситуацію з відстороненням росії. Коли востаннє якусь збірну викидали з офіційних турнірів? Югославію в 1992 році. А клуби? Англійців після «Ейзеля» у 80-х. А щоб одночасно і клуби, і збірні, то такого взагалі ніколи не було.
Я тут не намагаюсь захистити «честь мундира», бо взагалі є людиною, що вважає: будь-які санкції проти росії, які не передбачають ядерного удару, є недостатніми. Але не можна не визнати, що для УЄФА — це безпрецедентні речі. І нам в Україні іноді варто дивитись на ці всі теми трохи з іншого боку, — сказав Буга.
