Максим Коваль — про свій перехід до «Шерифа»: «Розумію, куди я потрапив...»

Колишній воротар київського «Динамо» Максим Коваль прокоментував свій перехід у тираспольський «Шериф», про який вчора, нагадаємо, було оголошено офіційно.

— Максиме, ласкаво просимо...

— Дякую.

— Які відчуття?

— Хороші відчуття. Видно, що великий клуб, великі досягнення у клубу. Вони були, є і будуть. Зі свого боку, хочу стати частиною майбутніх досягнень.

— Останні чотири роки провів у Саудівській Аравії, а до цього грав у сильних чемпіонатах, включаючи Іспанію. Чи можна сказати, що перехід у «Шериф» — переформатування кар’єри?

— Можливо да. Я давно хотів повернутися до Європи. «Шериф» — це дуже хороший варіант, дуже титулований і відомий в Європі клуб.

— Наскільки тобі близькі ідеї «Шерифа», які говорять про те, що нічия це теж поразка?

— Мені дуже близькі. Я п’ять років провів у київському «Динамо», де навіть мінімальна перемога з рахунком 1:0 вважалося поразкою. Ми звикли вигравати. Тому я розумію куди я потрапив і які завдання ставить клуб.

— «Шериф» українським командам програв лише 1 раз, на початку 2000 донецькому «Шахтарю» (0:2). А що, якщо трапиться знову зустріти український клуб на груповій стадії одного з турнірів?

— Українській команді буде дуже важко тут. Буде важко виграти.

— Наскільки відхід з «Депортиво» вплинув на свою кар’єру з моральної точки зору?

— Я не хотів звідти їхати, але так склалися обставини, які не афішуватимемо. Це залишиться зі мною. У мене принцип — треба шукати причини в собі. Це відіграло велику роль. За 4 роки в Саудівській Аравії (навіть якщо багато хто казав, що поїхав гроші заробляти) , я знаю, що за цей час я потім відпрацював кожну копійку. За 4 роки пропустив лише 1 тренування.

— Що ти знав про «Шериф» до сьогоднішнього дня?

— Знав, що це найтитулованіший клуб у Молдові. Ще знав про клуб до переходу в «Динамо». У мене друг тут грав. Дуже багато позитивних відгуків.

— Ти мав можливість зіграти на Головній Арені ще 10 років тому, але не склалося...

— Так, було таке. Отримав травму перед матчем. Можливо, «Шериф» не виграв би, якщо грав (сміється). Звичайно, що зараз гадати. Так склалося життя.

— Але ти був у протоколі матчу, який був зіграний у Києві...

— Так, я був запасним, грав, здається, Олександр Шовковський. У Шерифа у воротах був високий хлопець, дуже здорово зіграв, дуже багато разів рятував команду.

— Яким ти бачиш найближче майбутнє в «Шерифі»?

— Яким я бачу своє майбутнє тут? Ну, по-перше, свої амбіції я хочу відсунути на другий план. Хочу, щоб поки я тут, ми досягли якнайбільше перемог, якнайбільше титулів здобули і дорога в єврокубках була дуже довгою.

— У команді є два досвідчені воротарі. Як дивишся на конкуренцію?

— Конкуренція — це добре. Вона робить тебе сильнішою.

— А як же бажання відразу стати першим номером?

— Бажання — це зрозуміло. Я хочу грати, як і будь-який інший футболіст. Але не мені вирішувати. Є тренування. Намагатимуся доводити, що я готовий конкурувати з кожним із воротарів команди.

— Наприкінці — залиш відгук уболівальникам...

— Приходьте на стадіон і підтримуйте «Шериф». Не забувайте — ми граємо для вас.