Головний тренер ФСК «Маріуполь» (нова назва «Яруда») розповів про те, як його команда евакуювалася з міста.
— Наші хлопці, які були у Маріуполі пережили таке, що важко описати. Не лише вони, а загалом люди, які жили у цьому регіоні. Зараз для них тривога це не страшно, найстрашніше для них було — коли летіли вертольоти над головою. 22 та 23 лютого ми зіграли контрольні поєдинки. 24-го числа у нас був вихідний. Хтось вирішив після матчу поїхати додому до рідних, а 24-го розпочалося повномасштабне вторгнення, росія напала на Україну. Ми розпочали зідзвонюватися з усіма хлопцями, які залишились на базі. Консультувалися з ними, що вони думають, як це все бачать.
У нас були хлопці з Чернігова, з Києва, зі Львова. Їхати через всю Україну, коли напали на Київ, як добиратися... Ми ці всі моменти обговорювали та були неготові до цього. Хтось на свій страх і ризик поїхав у перші дні з Маріуполя. Через 3-4 дні ми евакуювали автобус і хто захотів, той виїхав теж. Хто не захотів, то своїм ходом — тоді ще, здаєтьс,я курсували потяги з евакуацією до Києва чи до Львова... Хтось вирішив залишитися у Маріуполі та не вірив у те, що воно все закрутиться до такої міри, як вийшло. Ніхто не міг подумати, що будуть так сильно бомбити місто... У Маріуполі залишались до останнього і тренерський штаб, і президент клубу. Десь ще три-чотири тижні від початку вторгнення вони там знаходилися. З’явилося перше «вікно», коли розпочали випускати машини, тоді хлопці виїжджали. Спочатку в Бердянськ, а звідти вже до підконтрольної території України.
Усі члени клубу живі-здорові і зуміли евакуюватися. Хтось виїхав за кордон, хтось в Україну. Усі хлопці, які були в «Яруді», зараз із нами, підписали контракти з ФСК «Маріуполь». Те, що вони пережили, це дуже страшно. Звичайно, що після того, як вони переїхали на контрольовані Україною території, то більш-менш заспокоїлись. У них був важкий психологічний стан, однак зараз вони вже впорались з цим та здоровий сенс у їхній голові. Вони тепер розуміють найкраще за всіх, що таке життя та цінують його, бо були під бомбардуваннями, пострілами, бігали через трупи на вулиці, щоб врятуватися.,— сказав тренер.