Ведучий шоу «ТаТоТаке» Михайло Співаковський висловився про нічию «Шахтаря» із «Реалом».
«Тиждень тому довелося читати коментарі а-ля «Ви зовсім там довбанулися?! Критикувати суто українську команду за те, що вона програла на виїзді найкращому клубу світу 1:2? Хтось забув прийняти пігулки!»
Ахтунг! Ми не розбираємо рахунок на табло. Ми розбираємо те, що відбувається на полі. І критикували «Шахтар» лише за те, що він не зіграв у Мадриді у такому ж ключі, як сьогодні. Адже він це міг.
Справа не в тому, що Анчелотті дав комусь відпочити перед «ель класико» (у «Шахтаря» в неділю — теж саме проти «Динамо»). Справа в тому, що Йовічевіч зробив правильні висновки з матчу, в якому його команда, граючи в дуже закритій манері, мала пропускати п’ять чи вісім залежно від ступеня фарту та тиску атмосферного стовпа.
Докладніше про висновки — у випуску. Але якщо коротко:
а) Зубков як правий вінгер дає команді більше балансу, ніж Швед;
б) Траоре у будь-якому стані — найкращий форвард ШД;
в) «Шахтар» встав вужчим блоком, грамотно страхуючись у разі діагональних переводів;
г) Степаненко не опускався третім ЦЗ без потреби, перекриваючи траекторії передач між лініями — це не дозволяло Реалу так легко притискати господарів до свого штрафного майданчика;
д) «Шахтар» нарешті почав вигравати боротьбу (впевнений. що вайскаут це підтвердить).
Коли провальний план починає провалюватися, ніхто не вірить у результат. В ефективній системі гри кожен гравець починає вірити у себе. У цій грі багато хто стрибнув на кінчики чужих олівців. Зубков зіграв так, ніби повернувся до ДЮФЛ. Судаков показав, що в нас вже є свій Кроос. Бондар (хай простить мене Даша) так просто став чоловіком.
«Реал» не повинен був врятуватися. У адекватній реальності він цей матч програв. Для того, щоб витягнути таку гру, треба було пустити чиюсь кров, принести когось у жертву. Хтось мав стрибнути з вежі вниз головою. І така людина знайшлася. Якщо Мартін МакДонах колись зніматиме сиквел «Залягти на дно в Брюгге», нехай запросить Рюдігера. Той стрибне без дублера.
Ну і, нарешті, головне… З таким підбором гравців «Шахтар» — базовий клуб збірної України як мінімум у відбірному циклі ЧС-2026.
P.S. Перепрошую, що в цьому тексті немає жодного прізвища, що починається на «М» та закінчується на «к». Нічого особистого — просто сьогодні на полі була команда, а не масовка для головного героя», — вважає журналіст.