Директор ДЮФШ київського «Динамо» Олександр Іщенко розповів про перебування двох динамівських команд вікових категорій U15 та U16 (футболісти 2008 та 2007 років народження) у Німецькому Кельні та планах на найближче майбутнє.
— Розкажіть, як динамівці опинилися в Кельні? Як виникла ідея і можливість привезти їх сюди?
— Багато речей вирішують друзі і знайомі. Ситуація, яка склалася в нашій державі, змусила нас звернутися за допомогою до багатьох наших друзів, щоб ми змогли вивезти динамівські команди і забезпечити безпеку дітям, а разом з нею можливість тренуватися і проводити ігри.
Я дуже радий, що такі друзі у нас є, завдяки їм, наші команди хлопців 2005, 2006, 2007 і 2008 років народження протягом трьох місяців були в Угорщині, а потім у нас з’явилася можливість виїхати до Німеччини трьома. 2007, 2008 та 2009 років народження, а гравці 2010 р.н. перебувають у Польщі, у невеликому місті Сосновець біля Катовіце, де теж проводять тренування і беруть участь у матчах та турнірах.
У Кельні наші хлопці вже протягом трьох місяців, але у зв’язку з тим, що війна в Україні триває, постало питання про продовження цього терміну перебування. Саме задля цього я приїхав сюди з дозволу керівництва клубу. 4 листопада у нас відбулася зустріч із представниками ФК «Кельн» і міста, на якій я розповів про ситуацію, яка склалася в Києві на на даний момент. Було приємно, що все тепло і з розумінням поставилися до нашого прохання, усвідомлюємо, що вони роблять дуже багато для того, щоб ми зберегли дітей — наше майбутнє, в тому числі, і футбольне.
Я радий тому, що ми досягли домовленості про те, що наші дві команди залишаться в Німеччині і далі, до 30 червня 2023 року, а крім цього, нам дозволили збільшити нашу делегацію на чотири футболісти. Коли в Україні настане мир і ми зможемо повернутися додому, ми це зробимо відразу, але поки нам важливо, щоб діти залишилися в безпеці.
Крім того, ми обговорили плани з змагань. Зокрема, я звернувся з проханням включити наші команди в регіональний чемпіонат Німеччини, щоб кожна з них виступала з суперниками на рік старше, оскільки ми і так в товариських матчах граємо з суперниками, які на рік старші за наших хлопців. Виступи «Зорі U-19», за яку грають усі футболісти «Динамо», показали, що потрібно трохи часу, щоб хлопці адаптувалися до ігор із дорослішими суперниками. Тепер вони виглядають непогано, і такий досвід буде стимулом для них, щоб швидше додавати в техніці, тактиці та фізичному плані.
— У Німеччині наші команди щотижня проводять контрольні поєдинки з місцевими командами, наскільки це корисно для хлопців?
— Всі матчі я не бачив, але, судячи з тієї інформації, яку я отримую від тренерів і гравців, можу сказати, що спочатку у них був певний страх щодо того, що ми граємо проти більш дорослих суперників і не досягнемо результату. Але потрібно дивитися на крок вперед, адже ігри з такими суперниками дозволять швидше підняти рівень підготовки наших футболістів.
Те, що німецькі команди грають у регулярному чемпіонаті, не заважає їм виходити проти нас і показувати свої найкращі якості. Згадайте, які цікаві та напружені ігри були з «Боруссією» (Дортмунд), «Байєром» (Леверкузен), ФК «Кельн», «Бохумом», «Штутгартом». Крім того, команда виїжджала до Бельгії, де теж проводила серйозну гру зі «Стандардом». Немає сенсу зайвий раз говорити про те, якого високого рівня ці поєдинки. На жаль, в Україні в нас таких суперників немає.
Підтвердженням цього є той факт, що гравці 2009 р.н., які повернулися до Києва. і их батьки знову просять розглянути питання, щоб виїхати за кордон. Їм було морально важко, бо вони найменші і, по суті, ще діти, тому не дивно, що виїхати від батьків на два місяці для них було непросто, тому ми повернули їх назад. Тепер вони грають у першості Києва і проводять товариські матчі, в яких виграють з рахунком 7:0 або 9:0.
Зрозуміло, що подібні ігри футболістам нічого не дають, і вони самі це розуміють. Але з тим, щоб виїхати за кордон, є певні труднощі, а у відношенні Німеччини вони дуже великі. Держава живе за законами, нам багато що не зрозуміло, але як говориться, в чужий монастир зі своїм статутом не ходять. Тренери і футболісти повинні це розуміти, тому я провів збори, щоб більше не виникало проблем і непорозумінь, які були на початку. Ми повинні бути вдячні німецькій стороні за умови, які у нас є.
— Як можете оцінити побутові умови наших команд? Як футболісти почуваються морально, будучи далеко від будинку та рідних?
— Тепер команди живуть у тризірковому готелі, але коли наша делегація тільки приїхала до Німеччини, організатори поселили всіх у п’ятизірковий, тож переїжджати, зрозуміло, було певною несподіванкою, адже різниця відчувалася. Але ми повинні розуміти, що держава до всіх категорій людей з України належить однаково, для неї немає різниці, це футбольна команда чи мама з дитиною, тому ми тут на загальних підставах. За цим суворо стежать відповідні організації. Після переїзду в новий готель були великі труднощі, особливо з харчуванням. Їжа була непридатною для дітей, кілька тижнів вони майже не їли перших страв.
Ми вдячні ФК «Кельн», який оперативно вирішив питання про придбання кухонного обладнання і надав у наше розпорядження окрему кухню. Нам удалося домовитися з двома кухарями, які приїхали з Києва, щоб готувати для дітей, і вони могли почуватися як вдома. Ви бачили, як хлопці раділи борщу, з’ївши відразу кілька порцій. Тепер вони можуть харчуватися, як у своїх сім’ях або на базі на Нивках, де теж кухарі дуже смачно готують. Нам допомагають із закупівлями продуктів, а також надає підтримку благодійна організація Ukrainehilfe Salchendorf, очолювана Юрієм Дуленчуком. Тож це питання ми, на щастя, закрили.
Зазначу, що нам також вдалося домовитися про те, щоб наші команди змогли повернутися в Україну мінімум на три тижні і побути зі своїми сім’ями. Якщо буде дозволяти ситуація в Києві, плануємо це зробити в кінці грудня, щоб діти змогли провести з батьками новорічні свята. А в січні вони знову повернуться в Кельн.
Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні, впевнений, що у наших команд у Кельні є прекрасні умови, щоб перебувати в безпеці, готуватися, вчитися, тренуватися, грати і відпочивати.
— Президент футбольного клубу Ford Niehl, який надав поля і створив всі умови для тренувань, сказав, що готовий допомагати динамівцям стільки, скільки це потрібно. Приємно чи отримувати не тільки практичну допомогу, але і моральну?
— Майже весь світ емоційно переживає за те, що відбувається в Україні, і ми це відчуваємо щодня. Усі бажають нам якнайшвидшої перемоги. Кажуть, що держави, які нам допомагають, почали втомлюватися від війни. Повірте мені, це не так, я це відчув, зокрема, в Польщі та Німеччині під час зустрічі з багатьма людьми, керівниками, які щиро переживають і хворіють за Україну. На перший погляд все просто, але якщо поглибитися, є купа труднощів з розміщенням, документами, реєстрацією, отриманням прописки і ВНЖ, харчуванням і т.д., і я вдячний нашим німецьким друзям, які допомагають вирішувати всі питання і створювати для нас відмінні для продуктивної роботи в майбутньому.