Відомий журналіст Микола Несенюк у своєму Facebook епічно описа́в реконструкцію рівненського стадіону «Авангард».
Гадаю, що кожен із вас хоча би раз в житті організовано подорожував. А значить чув під час екскурсій розповіді про історію будівництва того чи іншого храму. Найбільш знамениті із них зводилися століттями. У тій же Барселоні відомий усьому світу католицький храм Святого Сімейства досі будують і будуватимуть ще невідомо скільки. Тож ви дізнаєтеся хто і коли цей храм задумав, хто і коли робив проєкт, хто і коли розпочинав будівництво, коли і чому це будівництво зупинялось, поновлювалось і знову зупинялось. Вам покажуть як мало бути і як стало, розкажуть кілька пов’язаних із цим історій.
Що цікаво, це все стосується в основному храмів, які будувала влада. За приватні гроші ці храми зводились і нині зводяться досить швидко, якісно і без особливих проблем. Бо гроші — свої! Коли ж вони не свої, а бюджетні або з пожертв, то справа затягується. Не будемо заглиблюватися у далеку історію. Згадаємо Покровський собор у Рівному, який розпочали зводити ще 1991 року. Скільки коштів і з яких джерел було на це витрачено, вам ніхто ніколи не розповість. Бо там були і державний бюджет, і обласний, і міський... Тих грошей ніхто ніколи не рахував і не порахує. Хіба що років за двісті, коли вже не буде на цьому світі зацікавлених осіб та їхніх нащадків, хтось докопається до істини і напише з цього приводу захоплюючий детектив. Або хоча б цікавий текст для екскурсовода аби розважити численних гостей нашого міста.
Приблизно так само сталося із міським стадіоном. Історія його будівництва та руйнування, за яким було ще одне будівництво і руйнування, а тепер триває щось середнє, може стати основою для пригодницького роману. Досить лише згадати як на початку сімдесятих навколо стадіону порубали могутні тополі, які заважали зведенню освітлювальних веж. Ніхто не подумав, що ці тополі для того і були там посаджені поляками ще до другої світової війни, аби забирати вологу із заболоченого грунту. В результаті стадіон за двадцять років просяк вологою і зогнив зсередини, чим дуже здивував будівельників, які мали здійснити їхню реконструкцію. Стіни просто падали їм під ноги.
Тепер робиться приблизно те ж саме — металевий дах, який мав захищати від дощу та снігу новозбудовану головну трибуну, загадково зник із проєкту. А значить ця трибуна теж колись зогниє. Але це буде ще нескоро. Поки що міський бюджет виділяє все нові і нові кошти на будівництво-реконструкцію, кінця яким не видно. Зате історія для гостей Рівного буде цікава! Я серйозно! У англійському «Ньюкаслі» кожна трибуна місцевого стадіону має свою назву і свою майже детективну історію. Я чув її там від місцевого екскурсовода. То чим ми гірші?
Микола Несенюк