Минулого тижня було дограно три раніше відкладені матчі осінньої частини чемпіонату України, а на світовій першості в Катарі завершилися групові турніри і стартував плей-оф.
Але не ці події переважали у вітчизняних спортивних, і не тільки, ЗМІ, а грандіозний корупційний скандал, що розгорівся в українському футболі. Головними його фігурантами виявилися найвищі посадові особи УАФ.
Гніт виявлення корупції в Будинку футболу тлів довго: не місяць, не рік, а кілька років. Представники медіа з посиланням на правоохоронні органи нарахували з десяток кримінальних справ, які так і не були доведені до кінця. Верховна Рада створювала спеціальну слідчу комісію, але її звіт так і не був заслуханий, а оригінал документа таємним чином було втричі скорочено. Суму ж розкрадань оцінювали в десятки, якщо не сотні мільйонів гривень. І ось справа зрушила з мертвої точки, крига скресла.
Відлік останніх подій, мабуть, слід вести з того моменту, як деякий час тому при перетині прикордонного пункту в Раві-Руській генеральному секретарю УАФ Юрію Записоцькому представники прокуратури вручили підозру.
Незважаючи на гнівну реакцію останнього і занедбаних заслужених майстрів, звинувачення правоохоронних органів у порушенні процесуальних процедур, пошуках в них рядах засланих козачків і колабарантів агресора, що мстять УАФ за патріотичну позицію, прикрилася.
Далі більше. Слідом за генсеком підозри отримали фінансовий директор організації Євгенія Сагайдак і сам ватажок українського футболу Андрій Павелко.
28 листопада суддя Печерського районного суду Києва Ірина Литвинова розпочала розгляд клопотання Генеральної прокуратури України щодо обрання Записоцького запобіжного заходу. На думку слідства, він звинувачується в скоєнні злочину, що має ознаки присвоєння і легалізації (відмивання) доходів. Прокурори зажадали для Записоцького утримання під вартою чи заставу.
А на наступний день пройшли слухання у справі Павелка. Після виступу обвинувача адвокати УАФ Денис Бугай та Сергій Бойко заявили, що не розуміють, які конкретно злочинні дії вчинив їх підзахисний, і вважають, що будь-яких ризиків для кримінальної справи, які потребують обрання запобіжного заходу, взагалі відсутні.
Дуже показовим був виступ самого Павелка. Почав він з того, що відзначив власні заслуги і досягнення. Якось: вихід збірної до чвертьфіналу Євро-2020, золото юніорів на ЧС-2019, проведення у 2018 році в Києві фіналу Ліги чемпіонів. І як вершина достоїнств — ініціювання нового дизайну форми національної команди з картою України.
«Однак, незважаючи на всі успішні результати, проти президента УАФ вже кілька років відкривають надумані кримінальні провадження, — не забув відзначити сайт Ukranews.com. — При цьому нинішня брудна компанія проти Павелка і його колег спрямована не стільки проти нього особисто, скільки має на меті дискредитувати український футбол як такий, дуже ймовірно — на замовлення агентів РФ». (29.11.22)
Аргументи, мовляв, на поверхні. Адже це за ініціативою Павелка російські клуби та збірні відсторонені від змагань під егідою ФІФА та УЄФА. Саме він сприяв тому, що РФ заборонили брати участь у заключному відборі до ЧМ-2022 і усунули від жеребкування кваліфікації Євро-2024. Нарешті, УАФ єдина зі спортивних асоціацій, яка подала позов до ЄСПЛ щодо відшкодування збитків, завданих агресором.
Щоправда, причому тут права людини до УАФ, не зовсім зрозуміло. Головне: як взагалі можна викрити таку людину в гріхах? Особливо після того, як у Будинку футболу розпочали підготовку до подачі спільної з Іспанією та Португалією заявки на проведення чемпіонату світу-2030.
«Від мене особисто зараз залежить проведення ЧМ у нашій країні, — без хибної скромності заявив Павелко. — Цього в країні-агресорі допустити не можуть. І саме з цим я пов’язую чергову хвилю кримінальних справ і підозр проти мене (Ukranews.com, 29.11.22).
А завершив виступ патетичним зверненням до судді: «Мій арешт у надуманій справі, де немає збитків і потерпілого, призведе до міжнародного скандалу та безповоротної втрати іміджу УАФ, а потім — до втрати права Україною проводити ЧС. Цим ви нанесете шкоду не мені, а державі. Це означатиме, що ворог переміг і досяг бажаного для нього результату».
Незважаючи на те, що підтримати свого патрона до Печерського суду прибули підлеглі йому заслужені майстри Олег Блохін, Ігор Бєланов, Олексій Михайличенко та Анатолій Дем’яненко, на Ірину Литвинову це не справило належного враження. І вона призначила запобіжний захід — два місяці під вартою з можливістю вийти під заставу (він був визначений у суму 9 мільйонів 880 тисяч гривень).
«Взяття під варту Андрія Павелка та Юрія Записоцького необґрунтовано, а обрані заходи надмірні, — Заявили адвокати фігурантів процесу. — Рішення судді буде оскаржено. Якщо знадобиться, звертатимемося не тільки до національні суди, але дійдемо і до ЄСПЛ» (Ukranews.com, 29.11.22).
На їхню думку, в наявності фіктивний потерпілий — столична асоціація футболу, яка навіть не є членом УАФ, а в підозрі не зазначено жодного конкретного діяння. Заради справедливості зауважимо, що саме зусиллями УАФ Федерація футболу Києва з надуманих причин і з порушенням усіх регламентних та статутних норм була викинута з вищої організації.
А що стосується власне суті справи, то йдеться про фіктивну, завищену ціну при купівлі обладнання для так званого «заводу Павелко», а точніше — ТОВ «ФФУ Продакшн», що займається виробництвом штучних покриттів для футбольних полів, у однієї з компаній ОАЕ. Фігурувала сума переплати в мільйон доларів. Тепер в УАФ намагаються переконати, що цей надлишок не є корупційним, а був використаний для погашення боргу перед кредиторами асоціації. Ось така цікава схема.
Більш того. Збудований під Києвом завод через деякий час було перенесено в Краматорськ, де зовсім припинив свою роботу. А виготовлена на ньому раніше трава продавалася з неабиякою накруткою — дорожче зарубіжної. Але це деталі, в яких ще належить розібратися слідству. Як і в багатьох інших.
Адже за інформацією сайту Antikor.com.ua Нацполіція, ДБР, НАБУ та Прокуратура розслідують як мінімум десять кримінальних справ за фактами протиправної діяльності Павелка та його менеджерів: «Справи абсолютно різні — і про примітивну корупцію на кшталт завищення вартості будівельних робіт, і виведення грошей в офшори, і про змову з детективами НАБУ, а також перешкоджання законній діяльності журналістів.
Суми збитків, завданих Павелком та його функціонерами бюджету України та міжнародним організаціям, експерти внаслідок оцінюють приблизно у 550 мільйонів гривень» (29.11.22).
Разом з тим в Офісі генпрокурора уточнили: «За даними слідства, при закупівлі обладнання для будівництва заводу з виготовлення штучного покриття для футбольних майданчиків чиновники УАФ заволоділи 26,5 мільйона гривень. Надалі вони легалізували частину цих коштів.
За процесуального керівництва прокурорів Офісу генпрокурора президент і генеральний секретар УАФ повідомлено про підозру в заволодінні чужим майном та легалізацію майна, отриманого злочинним шляхом (ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України)», — Повідомив Interfax.com.ua (29.11.22).
Цілком імовірно, що певна частина відмитих коштів пішла на задоволення особистих потреб головного героя. Адже коли ще 18 жовтня у заміську резиденцію Павелко у Хотянівці, що на березі Київського водосховища, з обшуком нагрянули представники слідства, виявились дуже цікаві подробиці.
Згідно з декларацією, яку президент УАФ подавав у 2018 року, у Хотянівці він орендує будинок площею 123 квадратні метри. Однак такого розміру з виду виявилася будівля охорони біля воріт, а далі на території розміром 84 сотки розташований маєток площею 1231 кв.м. Мінімальна ринкова вартість землі становить близько 300 тисяч доларів. Сама будівля, за оцінками ріелторів, може коштувати понад 5 мільйонів.
Крім того, було виявлено незаконне використання смуги державної землі, призначеної для ведення лісового господарства. До цієї землі має бути вільний доступ для всіх бажаючих. Але на державній землі знаходиться розкішний приватний пляж Павелко і стоянка катерів. Пікантною виявилася і начинка домоволодіння — від елітних меблів до сот пар взуття з крокодилією шкіри.
«Отже, війна — це криза не для всіх українців, — зробив висновок Antikor.com.ua. — Чи була ця будівля у користуванні Павелка під час його депутатства, адже, зведена в 2013 році, в декларації вона не фігурувала, доведеться з’ясовувати слідству. Як і то, звідки у Павелко та його матері кошти на купівлю такого майна. До речі, будинок мати Павелко придбала, а фактично просто оформила, нещодавно — 19 вересня. Втім, судячи з обжитості будинку, Павелко та його родина живуть тут уже давно. Футбольна громадськість точно буде шокована, тому що замість футбольних баз, дитячих шкіл та заводу з виробництва штучного покриття збудовано одну велику інфраструктуру — будинок Павелко, будинок охорони Павелко і пляж для президента УАФ на землі, що знаходиться в державній власності. Справжнє поєднання краси природи, свавілля і, судячи з розмаху, неймовірної корупції» (29.11.22).
Сам Павелко факт обшуку у своїй резиденції спочатку заперечував. Але коли сюжет про його домоволодіння був показаний на телебаченні, засунув мову куди подалі. Зате перегляд цього ролика, за наявною інформацією, викликав, делікатно кажучи, обурення навіть у людей зі сталевими нервами та іншими сталевими органами.
Проте грати футбольному ватажку поки що вдалося уникнути. На відміну від свого спільника Записоцького, якому ніч таки довелося провести в Лук’янівському слідчому ізоляторі столиці. За обох у той же день, 29 листопада, було внесено заставу в сумарному розмірі 19 мільйонів 760 тисяч гривень.
Зробила це компанія «УАФ Маркетинг», 100% статутного капіталу якої належить... УАФ. А відповідно до Статуту останньої, ухвалити таке рішення може тільки Президія УАФ у складі... Павелка, Записоцького та Сагайдак (їй приписаний домашній арешт).
«Стежте за руками, — пропонує журналіст-розслідувач та громадський активіст Костянтин Андріюк. — Усі троє під слідством, усім трьом винесено підозру. Як могли люди під підозрою голосувати за виведення коштів для їхньої грошової застави та звільнення їх з-під варти? Хвилина пішла! І не здається вам, що це кримінальний конфлікт інтересів? Який можуть розслідувати наші правоохоронці» (Ua.tribuna.com, 30.11.22).
Андріюк повідомив і іншу подробиці: «З’явилася інформація, що прокуратура готує підозру ще одному представнику УАФ — першому віце-президенту Вадиму Костюченку. За якою кримінальною справою його залучать, мені зараз невідомо. Але подейкують, що його немає в Україні, бо поїхав до Іспанії. Там у нього власний будинок, куплений за скромну зарплату футбольного чиновника. Прокуратура вже перевіряє цей факт. Чекаємо на подальші новини» (Fanday.net, 29.11.22).
Втім, як стверджує Павелко, Костюченко разом з іншими його соратниками 29 листопада взяв участь у нараді в Будинку футболу, на якій обговорювали позов, що готується в ЄСПЛ щодо компенсації збитків, завданих українському футболу агресором, та
«ЗСУ продовжує відбивати атаки терористів на передовий, а команда УАФ дає бій на футбольному фронті, — у властивій собі манері заявив фігурант кримінальної справи. — Після успішної ізоляції російських команд на міжнародній арені ми рухаємося до реалізації наступних цілей. Незважаючи на численні перешкоди, які нам створюють зовнішній ворог і його місцеві поплічники, ми обов’язково досягнемо успіху в обох проектах» (Sportarena.com, 29.11.22).
Тим часом вже на наступний день сайт Tribuna.com повідомив про те, що УАФ найближчим часом проведе засідання виконкому: «На ньому планується скликати позачерговий Конгрес УАФ 20 грудня. Питання, які розглядатимуться — вибори президента УАФ та керівного складу організації. Вибори можуть пройти, незважаючи на рішення Печерського суду від 5 вересня про заборону розглядати на конгресі обрання президента, віце-президентів, членів виконкому та аудиторського органу УАФ». (30.11.22).
У Будинку футболу тут поспішили спростувати цю інформацію: «На сьогодні проведення чергового звітно-виборного Конгресу УАФ можливе тільки після скасування режиму воєнного стану в Україні та судового запрету на такі дії.
Питання скликання та проведення позачергового конгресу регулюється нормами статті 19 Статуту УАФ, яка містить вимоги щодо строків і термінів такого скликання та проведення. Зокрема, передбачено, що адміністрація направляє членам УАФ листове повідомлення про скликання позачергового конгресу не пізніше, ніж за 50 днів до встановлення дати його проведення» (Uaf.ua, 30.11.22).
Однак диму без вогню не буває, і в інформаційний простір стали пробиватися новини з місця проведення засідань виконкомів в обласних асоціаціях. У протоколі Закарпатської, наприклад, одним із питань майбутнього конгресу значилися вибори президента УАФ. А на Запоріжжя і загалом висунули свого кандидата в особі... Андрія Шевченка.
У п’ятницю свій виконком провела і УАФ. На думку Костянтина Андріюка, абсолютно нелегітимний. Оскільки для кворуму участь у ньому мали взяти 23 члени з 45-ти. Членів ж виявилося всього 19, і тільки дев’ять із них представляли регіональні асоціації. Плюс двоє брали участь у режимі онлайн. Все одно замало!
Але найцікавіше відбувалося під час засідання. Про що з посиланням на колегу Андрія повідав у своєму Telegram-канале маститий Артем Франков.
Павелко стартував із розповіді, мовляв, того ж дня йому дзвонив Президент Зеленський. Але Андрій Васильович був зайнятий, тому дзвінок Президента втратив. А коли передзвонив, трубку вже не взяли на іншому кінці. Так і не поговорили.
Далі глава УАФ пообіцяв присутнім, що проти нього закриють усі кримінальні справи і виправдають його. А всі нинішні проблеми УАФ, дослівно, «через хлопчика на ім’я Шевченка». Мовляв, Офісу Президента нема чим більше зайнятися, окрім як проштовхувати Шевченка на пост керівника УАФ.
І додав, що його викликали до керівництва країни і пропонували добровільно піти з посади. Але Павелко благородно відмовився, бо «не може кинути своїх людей на свавілля долі».
А тепер найважливіше: Павелко запропонував членам виконкому підписати заздалегідь підготовлений лист у ФІФА та УЄФА, в якому УАФ скаржиться на політичний тиск. Що в свою чергу має призвести до виключення України з цих організацій і позбавить право брати участь у тендері на проведення ЧС-2030.
Зауваження одного з членів виконкому про те, що немає прямих доказів політичного тиску, нарвалося на різке неприйняття Павелка та його найближчих соратників. Але, в кінці кінців, виконком наполягав на своєму, і на голосування було поставлено лист зі змінами і доповненнями.
А ще Павелко застеріг усіх, хто висловить йому недовіру в регіонах, не надсилати протоколи їхніх виконкомів у Будинок футболу. Тому що він все одно переможе, а хто засумнівається в цьому, опиниться в опалі «(T.me, 04.12.22).
Зрозуміло, що це вже агонія. Зрозуміло й те, що для нього це вирок.
«Павелко бачить, що ситуація погано пахне, — вважає тележурналіст і блогер Роман Бебех. — І тепер робить все, щоб подати себе жертвою впливу політичних структур. Зрозуміло і те, що він чіплятиметься за свою посаду до останнього і наполягатиме на нелегітимності можливих перевиборів. Кримінальні справи наздоганяють, вирішити їх не вдається, а, отже, треба прикритися вищими футбольними інстанціями» (Fanday.net, 02.12.22).
Що, схоже, вседозволеності і безкарності у вищих ешелонах УАФ добігає кінця. Час розставляє акценти і вказує кожному його місце.
У чемпіонаті України минулого тижня відбулися три відкладені матчі. Завдяки впевненій перемозі 30 листопада над «Металістом» (3:0), київські динамівці завершили осінню частину першості на третьому місці (30 очок). Біло-синіх могла наздогнати «Зоря», але через день зіграла внічию з «Колосом» (2:2).
Стільки ж, як і кияни (30 балів), набрав «Шахтар», але у гірників дві гри в запасі. А лідирує, як і раніше, «Дніпро-1» — 35 очок.
Підбиваючи підсумки поєдинку, наставник «Динамо» Мірча Луческу зауважив: «Мене турбують наші атаки— ми розігруємо багато комбінацій, але останній пас, останнє рішення найчастіше неправильне. Тому все блокується. Сьогодні з цим було краще: ми забили три м’ячі, а могли забивати шість-сім. Тож знову занадто багато не реалізували.
Тепер потрібно проаналізувати все, що було зроблено цього сезону. На нас чекає тривала пауза. За цей час необхідно обговорити багато моментів. Сподіваюся на плідну роботу в цей період. Хочеться, щоб Шапаренко повернувся якнайшвидше, відновився після тяжкої травми. Його відсутність відчувається, він потрібен команді.
Слідкуємо, звичайно, і за тими нашими футболістами, які знаходяться в оренді в інших клубах. Щоб будь-якої миті можна було повернути гравця. Оренда — це корисний досвід для молодих виконавців. Вони мають більше ігрового часу, а нам краще видно їх зростання» (Dynamo.kiev.ua, 30.11.22).
На те, що після затяжного спаду динамівці стали знаходити свої найкращі кондиції, звернули увагу й багато оглядачів. Сергій Ситник, наприклад, написав: «Після того, як „Динамо“ попрощалося з єврокубками, справи у команди на внутрішній арені пішли вгору. У шести матчах біло-сині здобули чотири победи при двох нічиїх. Врожай міг би бути і більш вагомим, зважаючи на те, що п’5 матчів киян провели на рідній арені.
Тим паче, що саме на постійні важкі вояжі ще відносно нещодавно бідкався Мірча Луческу, коли пояснював спад у результатах підопічних. І вісь на зміну „кочівного“ способу життя прийшов „осілий“ — і відразу пішли результати. Кияни вибралися із середини турнірної таблиці і вже увірвались у трійку призерів» (Footboom.com, 30.11.22).
Автор зазначає, що, забивши два м’ячі до перерви, динамівці вже в першому таймі визначили результат поєдинку. А другий провели на класі. Не пройшло повз увагу Ситника і те, що газон стадіону імені Лобановського завдяки старанням клубних служб був приведений мало не в ідеальний стан. Незважаючи на те, що напередодні сипав сніг, і погода не балувала.
«Підопічні Мірчі Луческу бачили майже бездоганний поєдинок. На протязі всієї грової години вони володіли ініціативою, діяли з позиції сил, помітно підтягнули організацію комбінацій і, як виявилося невдовзі, реалізацію. Голи не змусили на собі довго чекати. „Динамо“ фактично розкачало суперника, який почав все частіше помилятися», — зі свого боку зазначив Віктор Котов (Footclub.com.ua, 30.11.22).
Автором одного із забитих м’ячів у ворота «Металіста», вже 10-го в сезоні, став атакуючий півзахисник Віталій Буяльський. До речі, це особистий рекорд гравця.
«Я не зациклююся на кількості голів, — зазначив найкращий, на думку багатьох експертів, на даний момент футболіст „Динамо“ в інтерв’ю клубному сайту. — Для мене головне, щоб перемагала команда. А як буде у другому колі, сказати складно. Тут не знаєш, що завтра буде. У країні йде війна, якщо прокинулися, і всі живі, це основне, що має значення. Ось коли війна закінчиться, тоді і в футболі, і в будь-якій іншій сфері будуть тільки позитивні емоції». (Fcdynamo.com, 30.11.22).
До слова, після матчу з «Металістом» саме в адресу Віталія Буяльського, Віктора Циганкова, асистента головного тренера Олега Гусєва та всього «Динамо» на стадіоні імені Лобановського прозвучали слова подяки за допомогу, яку столичний клуб надає ВСУ. Зокрема — бійцям 135 окремого батальйону Територіальної оборони, які брали участь у захисті кордонів країни в Луганській та Донецькій областях.
Того ж дня, 30 листопада, динамівці вирушили у відпустку, в якій будуть перебувати до 12 січня. А в осінній частині чемпіонату країни залишилося провести всього один поєдинок: 7 грудня зустрінуться «Рух» і «Чорноморець». Ще сім матчів перенесено на весну. Відновиться першість у перших числах березня.
Але вже сам факт того, що, незважаючи на агресію рашистів, постійні повітряні тривоги і бомбардування, загрозу здоров’ю та життя людей, наша країна проводить внутрішні змагання, викликає захоплення у всіх куточках планети.
«Футболісти виконали свою основну місію в умовах війни. Вони показали українцям, що, незважаючи на все, життя триває. Уболівальники дістали психологічний допінг завдяки футболу. Ви тільки вдумайтеся: Росія нас хоче знищити, а ми граємо у футбол. Хіба мі не унікальна нація? Мі не занепали духом, не здалися!» — висловлюючи думку багатьох, висловився заслужений майстер спорту Стефан Решко (1927.kiev.ua, 02.12.22).
А відомий оглядач Микола Несенюк у продовження теми написав: «Перша половина футбольного чемпіонату України, яка стартувала напередодні Дня Незалежності, завершилась. Можливо, не так, як задумувалося, але 113 матчів першого кола із запланованих 120-ти провести вдалося. Хай з пригодами — перенесеннями, зупинками через повітряні тривоги і вимкнення світла — але команді ці матчі таки зіграли.
Тепер можна спробувати підбити підсумки і відповісти на головне питання — а чи потрібно було розпочинати футбольний чемпіонат у розпал війни? Відповідь напрошується сама — звісно, що треба було! Щоб показати собі, світу та ворогові, що, незважаючи на смертельну опасность, ми продовжуємо грати у футбол і цим надихаємо націю на перемогу! (Dynamo.kiev.ua, 04.12.22).
Звичайно, не все, на думку автора, пройшло гладко не тільки через військові обставини. Вкрай невдало був обраний момент для перенесення телетрансляцій на платну платформу, і чомусь вийшло, що поєдинки Кубка світу можна дивитися безкоштовно, а за матчі внутрішнього календаря доплачувати.
Не надихало і суддівство. Деякі служителі футбольної Феміди дивували настільки безсовісно, що доводилося забувати про ракетні обстріли. А календар порушувався всіма бажаючими так, що складалося враження, ніби самі команди вирішують між собою, коли і де ним грати.
«Не буду продовжувати про погане, — тим не менш, резюмував Несенюк. — Тому що попри все футбол таки допоміг нам відчути собі непереможеними. А годину на ті, щоб виправити всі вказані і не вказані недоліки, є до березня, коли чемпіонат має поновитися. Можливо, це будуть робити вже інші люди. І це вселяє хоч маленьку, але надію...» (Dynamo.kiev.ua, 04.12.22).
Віктор ЖУРАВЛЬОВ