Віктор Вацко: «Футбол нічого не втратив від того, що я не став професіональним гравцем»

Коментатор Віктор Вацко розповів в інтерв’ю «Українському футболу», який з нього був футболіст.

-‒ Скажу так: футбол нічого не втратив від того, що я не став професіональним гравцем. Я був нападником, дещо виходило. В школі, в університеті завжди грав за всі збірні команди. На область побігав за Карпати (Кам’янка-Бузька) та Рочин (Соснівка). Був навіть реальний шанс стати профі — запрошував на перегляд Гарай із Жовкви, який пізніше прогримів у Другій лізі чемпіонату України. До слова, чудова була команда — Постранський у воротах, Беньо та Єзерський — в обороні, з ними я до цих пір дружу, футбол зводить людей на все життя. На перегляді в Гараї мені здавалося, що я все роблю добре — трішки там м’ячів назабивав. Але у головного тренера команди Богдана Блавацького був інший погляд. Так я потрапив у когорту футболістів «ми тобі подзвонимо».

Уже на Євро-2020 Богдан Ігорович у нас на ТК «Футбол» був експертом. Ми поговорили, пригадали ті часи. Він сказав, що насамперед тоді звернув увагу на мою скромну «фізику», тому й не взяв мене у команду. І зараз я йому подякував, що він тоді прийняв саме таке рішення. Це було на краще. А пізніше я ще й зазнав травми коліна. Тоді можливості нашої медицини були скромними. Різні лікарі ставили різні діагнози, один навіть уже дав скерування на операцію на меніску Тоді, в середині 90-х, люди з пошкодженнями меніска закінчували, а я ще й не починав... От все це в комплексі і наклалося. Я зосередився вже на журналістиці, тим більше, дещо виходило. Років в 19, паралельно навчаючись в університеті, я став заввідділом спорту в газеті «Експрес» ‒ найбільшому друкованому виданні Західної України на той час, — сказав Віктор.