Головний тренер криворізького «Кривбасу» Юрій Вернидуб у інтервʼю місцевій газеті «Пульс» підсумував перше коло УПЛ, поговорив про футболістів команди та перспективах на наступний сезон.
— Перед початком сезону ви брали гравців «під себе»? Зараз можете сказати, що взяли справді хороших виконавців?
— Я не можу сказати, що я брав гравців «під себе». Цього не було. Був великий список. Але справді тих, кого ми дуже хотіли запросити, не вийшло. Скажу чесно, нам багато хто відмовив. Але хтось нас зрозумів, не побоявся і захотів ризикнути. Наприклад, Капіча та Дібанго я дуже хотів підписати. Вийшло з Волошиним, хоч ми його взяли лише в оренду. Микитишин ще. Але навіть і вони не відразу «вистрілили». Це не дивно, адже я не працював із ними довгий час.
Звісно, чекав від усіх більшого. Кожен має свою психологію, настрій. Але час ще маємо. Тільки перше коло позаду. Головне, що хлопці вже розуміють, чого я хочу від них. Навіть ті матчі, у яких ми поступались, показували досить пристойну гру. Навіть поступившись «Динамо», я отримав задоволення від гри своєї команди.
— Давайте підіб’ємо підсумки першого УПЛ у виконанні «Кривбасу».
— Зіграли 15 турів, були хороші матчі, а були й такі, в яких я розчарувався. Особливо перші тури. Дратувало не лише те, що ми не можемо виграти, а ще й забити м’яч. І це дивно. Адже у нас є два форварди високого рівня: Хобленко та Дебелко. Скажімо так, перше коло пройшло не так, як мені хотілося. Вдався лише фінішний спурт наприкінці першого кола. Саме в цей відрізок ми змогли набрати майже максимальну кількість очок і піднятися на восьме місце.
— У зимове міжсезоння плануєте заповнити прогалину у необхідних виконавцях? Якщо так, то які лінії посилюватимете?
— Будь-який тренер хоче підсилення для команди, я — не виняток. Можу тільки сказати, того як ми працювали на трансферному ринку влітку, такого більше не буде. Нам потрібні лише ті виконавці, які зможуть справді посилити склад. Необхідні якісні футболісти на позицію центрального захисника, нападника, крайнього атакуючого. Хотілося б, щоб це був молодий гравець, голодний до футболу.
— Юрію Миколайовичу, ви вже говорили в пресі, що рівень українського футболу залишає бажати кращого. Що насамперед вас неприємно дивує?
— Я говорив про суддівство. Я не був у країні три роки, а воно не змінилось, залишилось на тому ж рівні. До арбітрів дуже багато неприємних питань, і я не боюся говорити про це. Що ж до рівня змагань, то хочу сказати наступне. Це перший чемпіонат, який проходить у країні, на території якої триває війна. Головне, що він проходить і це не може не піднімати настрій.
— Чи все вас влаштовує у «Кривбасі»? Як часто спілкуєтесь із керівництвом?
— З президентом Костянтином Караманіц та віцепрезидентом клубу Артемом Гагаріним завжди на зв’язку. Ми спілкуємося, обговорюємо. Президент усі наші матчі дивиться наживо. Мені це подобається. Ми часто говоримо про футбол, про команду, про те, як можна покращити її гру. У «Кривбасу» є майбутнє.
— Юрію Миколайовичу, чи є на підході до головної команди перспективні хлопці — вихованці Академії «Кривбас»?
— На сьогоднішній день поки не бачу вихованців Академії у нашій команді. Хочу уточнити, саме тих хлопців, які б посилили склад. Але я знаю, на жаль, що після початку війни наших багато талановитих юнаків виїхало за кордон. Утворилася невелика порожнеча. Але, потрібен час. Тим більше президент «Кривбасу» багато робить для того, щоб у перспективі в головній команді заграли саме криворізькі вихованці.
— Про війну багато не скажеш. Але все-таки, що цінного придбали на передовій? Наприклад, того, чого не зустрінеш у мирному житті. Чи є випадки, які вас здивували?
— Багато було моментів на війні. Це життєвий урок, є чому повчитися. Головне, що наші хлопці робили і роблять можливе та неможливе для того, щоб ми перемогли ворога. На жаль, багато втрат, і це дорого коштує. Ми маємо пам’ятати, що є люди, які билися за нас і загинули за мирне майбутнє.
— Ваші побажання справжнім вболівальникам «Кривбасу».
— Мені дуже подобаються криворізькі вболівальники. Я не знав, що у «Кривбасу» такі палкі фанати. Знову ж таки, про війну. Багато хто з фанатів «Кривбасу», інших команд зараз на передовій, є й загиблі. Їм вічна пам’ять. А тим хлопцям, які живі, хочу побажати здоров’я та сил, щоб погнати ворога з нашої землі. Ми ж, у свою чергу, намагатимемося грати так, щоб їм не було приводу засмучуватися.