Олександр Караваєв: «Усі команди грають проти «Динамо», наче виходять на останній бій»

Універсал «Динамо» Олександр Караваєв в інтерв’ю Fanday назвав причини нестабільних результатів «біло-синіх» у першій частині сезону, оцінив рівень чемпіонату України після початку повномасштабної війни, розповів про батьків у Херсоні, які на правах волонтерів допомагають сусідам по домівках упоратися з проблемами, а також потішився успіхом збірної Аргентини на чемпіонаті світу.

— «Динамо» яскраво розпочало виступ у кваліфікації Ліги чемпіонів, здолавши по черзі турецький «Фенербахче» та австрійський «Штурм». Чи можна сказати, що команду підводили до пику фізичної форми саме до цих матчів? Чи в тій ситуації, в якій була команда, повноцінно та цілеспрямовано підготуватися було складно?

— Все проходило дуже добре. Звичайно, ми готувалися до цих матчів дуже ретельно тренування, відновлення, підготовка. Підходили до них, сповнені бажання досягти результату... Але емоційно дуже були виснажені, постійні переїзди та новини з фронту забирали багато енергії та сил. Зрештою, дві болісних поразки від «Бенфіки» дуже сильно позначилися на нашому стані, було складно налаштувати себе на найближчі матчі.

— У протистоянні з «Бенфікою» у плей-офф раунді «Динамо» справді не мав шансів? Чого не вистачило, щоби дати гідний опір португальському гранду?

— «Бенфіка» — дуже сильний суперник, збалансований у всіх лініях колектив. У них грають дуже сильні гравці в атаці, так що було дуже складно протистояти їм у захисті.

— Ваші два голи — «Фенербахче» у матчі-відповіді та «Штурму» у першому поєдинку — були багато в чому вирішальними, при цьому ви залишаєтеся гравцем ротації. Як ви сприймаєте це?

— Винятково професійно, оскільки тренер приймає рішення і бачить краще за нас, що потрібно для досягнення результату командою. За тренуваннями та іграм він бачить і знає, кого і коли випускати у кожному наступному матчі.

— Немає певної обрáзи на тренерів, що попри важливі голи та готовність зіграти на багатьох позиціях у вас немає стабільного місця в основному складі?

— Як гравцю з великими амбіціями, звичайно, хочеться грати постійно всі матчі, але, повторюся, є головний тренер, який ухвалює рішення, і є команда, яка робить все для досягнення результату. Тож у мене ніколи не було і не могло бути образ на тренерів, бо я професіонал.

— Після першої частини сезону у таблиці несподіваний лідер — «Дніпро-1». Закономірно, на вашу думку?

— Вважаю, що так. «Дніпро-1» показував стабільний та результативний футбол, тому не дивуюсь, що вони зараз на вершині турнірної таблиці.

— Що сталося з командою у матчі з тим самим «Дніпром-1» (0:3), з якого «Динамо» стартувало у новому сезоні?

— Цей поєдинок йшов одразу після двох матчів кваліфікації Ліги чемпіонів із «Бенфікою», тож, можливо, не підготувалися належним чином до гри чемпіонату, віддавши надто багато фізичних та емоційних сил в іграх із португальцями.

— Загалом багато фахівців та вболівальників передбачали «Динамо» беззаперечне лідерство цього сезону та підсумкове чемпіонство. Але поки що для «біло-синіх» не все складається гладко. Чим, на вашу думку, головна причина невпевненої гри?

— Насамперед усі команди грають проти «Динамо», наче виходять на останній бій. Кожен футболіст намагається вичавити з себе максимум, вистрибнути зі штанів, але зробити все, щоб відібрати очки у киян. На жаль, не завжди вдається за рахунок вищої майстерності перемагати такі команди.

— Які ігри, окрім «Дніпра-1», стали провальними для «Динамо»?

— У принципі, можна назвати усі матчі, де ми втратили очки. У кожному поєдинку ми створювали безліч моментів, але реалізація часто підводила, і тому дуже прикро. Над завершенням моментів слід працювати постійно.

— Як вважаєте, у другій частині сезону можна виправити ситуацію? Що потрібно зробити, аби не повторювати помилки?

— Все в наших ногах та головах. Загалом нічого не втрачено, все залежатиме від нас. Якщо виграємо усі матчі, обігруємо своїх конкурентів, то можемо стати чемпіонами. Обов’язково проаналізуємо першу частину сезону, побачимо допущені помилки та все виправимо.

— Незважаючи на війну, «Динамо» вдалося підписати двох легіонерів. — голландця Лонвейка та ямайця Перріса. Чи встигли новачки адаптуватися, як проявляють себе на тренуваннях, у двосторонках, які вболівальники не бачать?

— Хлопці дуже добре адаптувалися. Напевно, Лонвейку швидше вдалося влитися до колективу — можливо, тому що він європеєць, а от Перрісу поки що все дається важче, оскільки інший материк, і йому потребує трохи більше часу.

— Загалом, з початку війни УПЛ залишило багато футболістів, зокрема велика кількість легіонерів. Якщо аналізувати першу частину сезону, вітчизняний чемпіонат став слабшим чи, навпаки, конкурентнішим?

— Швидше конкурентнішим, тому що багато молодих гравців мають більше шансів себе зарекомендувати та проявити на найвищому рівні. Раніше, коли я починав, цього не було — молодим гравцям було набагато важче пробитися одразу до вищого дивізіону, бо через велику кількість легіонерів досить високого рівня була велика конкуренція.

— Головний тренер багато говорить про те, що складно показувати результат та повноцінно готуватися до ігор, коли команда фактично живе на колесах. Погодитесь з Містером?

— Звичайно, важко, але при цьому ми ніколи не скаржимося на це, а навпаки, радіємо, що ми маємо можливість у такий час грати та допомагати захисникам нашої країни.

— Зараз багато чуток про можливі переходи гравців «Динамо» згадують і Циганкова, і Забарного, і Бущана. Подібні питання обговорюються у команді? Як хлопці реагують на такі чутки?

— Звісно, ​​обговорюємо, ділимося думками. Кожен футболіст хоче грати на найвищому рівні, і всі бажають, аби кожен з нас зміг себе проявити і ступити вперед на рівень вище.

— Звичайно, ми не можемо обминути тему війни. Наскільки щоденні жахливі новини заважають концентруватись на роботі — тренуваннях та іграх?

— Концентруватися, щоб якісно виконувати свою роботу та показувати результати, ми завдячуємо, оскільки наші захисники дають нам таку можливість. Але всі ті жахи, що відбуваються в українських містах, у голові не лягають. Я щиро вірю, що справедливість обов’язково настане, і всі винні будуть належним чином покарані.

— Ваші батьки провели багато часу в окупації у Херсоні, причому росіяни не дають спокою місту та після його звільнення. Чи вдалося їх вивезти на безпечну територію?

— Мої батьки, на жаль, поки що так і залишаються вдома, вони не хочуть нікуди їхати. Вони допомагають тим, хто не може належним чином допомогти навіть собі. Через них мої знайомі передали багато якісних теплих речей з-за кордону, і батьки роздають їх усім, хто цього потребує. Також сусідам по будинку допомагають ремонтувати вікна або ще з чимось після обстрілу.

Звичайно, я переживаю за них, багато разів з початку війни наполягав на їхньому виїзді на безпечну територію. Але вони нікуди не хочуть їхати, бо перебувають у рідному домі, на рідній землі — там, де пройшло все моє дитинство.

— Окрім батьків, чи залишилися родичі чи близькі, із якими підтримуєте зв’язок? Як херсонці переживають усі страждання, що випали на їхню частку?

— Багато знайомих залишилося там, дуже багато батьків знайомих. Важко, дуже тяжко. Але всі бачили, як херсонці тріумфували, коли наші воїни звільнили город. Дуже важко зараз під обстрілами, всі страждають, але при цьому вірять, що все стане на свої місця, ми переможемо у цій жахливій війні і прогресуватимемо в усьому.

— У матчі, який «Динамо» проводило у Стамбулі в групі Ліги Європи, місцеві фанати відзначилися ганебною поведінкою, провокуючи своїми діями наших гравців. Як особисто ви реагували на такі психологічні атаки — це деморалізувало чи, навпаки, надавало спортивній злості?

— Більше додало спортивної агресії, не можна так поводитися. Завжди слід залишатися людиною. Просто ніхто не може поставити себе на наше місце, бо й не думають, що роблять. Все одно, все повертається, якщо ти робиш зло, тож не можна нікому робити погане.

— Деякі фанати взагалі без моральних принципів, одягли маски головного терориста нинішніх часів — володимира путіна. Чи були вони видні футболістам поля? Що б зробили чи сказали цим фанатам, якби зустрілися віч-на-віч?

— Як казав наш Президент: «Про що можна спілкуватися з хворою людиною?» Так і я нічого не говорив би. Просто потрібно не звертати уваги на таких бузувірів, але якщо при цьому чіпають тебе, то мати можливість дати гідну відсіч.

— Ви також мали досвід виступів за «Фенербахче». Чи згадували ви той період, коли ви приїжджали до Стамбула?

— Вже минуло майже шість років, але завжди, коли приїжджаю до Туреччини, багато хто пам’ятає, підходить, фотографується і бажає успіху. Там також багато адекватних та нормальних людей. Навіть у команді «Фенербахче» і зараз спілкуюся з двома хлопцями з персоналу — дуже привітні люди, котрі питали після початку війни, чи не потрібна якась допомога.

— Підбиваючи підсумки 2022 року, фахівці та вболівальники називають найкращих гравців чемпіонату України. Серед тих, кого згадують найчастіше — Артем Довбик із «Дніпра-1» та Михайло Мудрик із «Шахтаря». У чому сильні якості кожного з них, на ваш погляд, і кому все ж таки віддасте перевагу особисто?

— Поки що віддам перевагу серед цих двох гравців Артему, бо він демонструє стабільність і вже не перший рік показує результат. Але Михайло дуже талановитий та має всі якості для того, щоб бути на провідних ролях не лише у нашому чемпіонаті.

— За чемпіонатом світу стежили, за кого вболівали?

— Як і на попередньому чемпіонаті світу, я вболівав за Аргентину та особисто за Мессі. Незважаючи на те, що вони програли перший матч Саудівської Аравії, я все одно був впевнений, що вони стануть чемпіонами світу.

— У збірної України попереду важка дорога на Євро-2024, у суперниках — топ-збірні Англії та Італії. Багато хто вже зараз говорить, що «жовто-синім» особливо нема на що розраховувати... Що можете відповісти таким «експертам»?

— Так само говорили, коли ми грали проти тих самих збірних Іспанії, Франції, Португалії. Результат усі пам’ятають... Тож і на майбутні матчі також виходитимемо з бажанням досягти позитивного результату, який дозволить нам пробитися на європейську першість.

Олександр Калінін