«Команда» вже 24-й раз визначила список із 33-х найкращих футболістів України за підсумками календарного року. На базі такого великого масиву даних було створено символічну збірну за 24 роки (1999-2022) — за математичною сумою потраплянь до 33-х найкращих. За рівності показників перевагу віддавали тим, хто назбирав більше вищих місць — перших, других.
Єдиний виняток із правила — манкурт Тимощук, якого ми вивели за дужки, зважаючи на його зраду українського народу. Футболіст був потужний (13 разів у списку 33-х найкращих, 8 разів — під № 1), але він сам обрав свій шлях. І до України наразі цей персонаж не має жодного відношення. Тому серед центральних півзахисників нашої символічної збірної за 24 роки — інші.
У цій чудовій команді — 10 футболістів, які увійшли до 33-х найкращих у 2022 році. Дехто (Андрій Ярмоленко, Тарас Степаненко, Руслан Маліновський, Віктор Циганков) були присутні й у символічній збірній минулого зразка — за 23 роки.
Олександр Караваєв також був присутній, але перемістився з позиції правого півзахисника на позицію правого захисника: так випав із символічної збірної Богдан Бутко, але потрапив до її складу Іван Петряк (хоча до 33-х найкращих у 2022-му й не увійшов).
Мав потіснити Андрія Гусіна із цієї команди Сергій Сидорчук, але з її складу було виведено Тимощука — через описані вище причини. Тому третя сходинка залишилася за Гусіним.
Разом із Сидорчуком уперше до такої поважної історичної компанії потрапили ще четверо: Андрій Лунін витіснив Віталія Реву, Микола Матвієнко — Андрія Русола, Олександр Зінченко — Юрія Дмитруліна, Роман Яремчук — Артема Мілевського.
1. Андрій ПЯТОВ — 14 разів (№ 1 — 2008, 2009, 2010, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019; № 2 — 2006, № 3 — 2007, 2021).
2. Олександр ШОВКОВСЬКИЙ — 12 разів (№ 1 — 1999, 2003, 2004, 2005, 2006, 2011; № 2 — 2000, 2007, 2009, 2014, 2016; № 3 — 2015).
3. Андрій ЛУНІН — 4 рази (№ 2 — 2017, 2018, 2019, 2022).
1. Олег ГУСЄВ — 12 разів (№ 1 — 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2011; № 2 — 2009, 2010, 2012, 2013, 2015; № 3 — 2014).
2. Олександр КАРАВАЄВ — 8 разів (№ 1 — 2018, 2019, 2020, 2021, 2022; № 2 — 2015, 2016, 2017).
3. Артем ФЕДЕЦЬКИЙ — 7 разів (№ 1 — 2010, 2013, 2014, 2015; № 2 — 2009, 2011, 2016).
1. Олександр КУЧЕР — 11 разів (№ 1 — 2011, 2012, 2013, 2014; № 2 — 2006, 2007, 2008, 2009, 2015, 2016; № 3 — 2017).
2. Дмитро ЧИГРИНСЬКИЙ — 10 разів (№ 1 — 2006, 2008, 2009, 2010; № 2 — 2007, 2011, 2018; № 3 — 2005, 2016, 2017).
3. Володимир ЄЗЕРСЬКИЙ — 7 разів (№ 1 — 2004, 2006, 2007; № 2 — 2002, 2003, 2005; № 3 — 2008).
1. Ярослав РАКИЦЬКИЙ — 10 разів (№ 1 — 2009, 2010, 2011, 2015, 2016, 2018; № 2 — 2012, 2013, 2014, 2017).
2. Євген ХАЧЕРІДІ — 7 разів (№ 1 — 2009, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017).
3. Микола МАТВІЄНКО — 6 разів (№ 1 — 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022).
1. В’ячеслав ШЕВЧУК — 10 разів (№ 1 — 2013, 2014, 2015; № 2 — 2005, 2008, 2011, 2016; № 3 — 2000, 2004, 2009).
2. Андрій НЕСМАЧНИЙ — 8 разів (№ 1 — 2001, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007; № 2 — 2000, № 3 — 2002).
3. Олександр ЗІНЧЕНКО — 6 разів (№ 1 — 2016, 2019, 2020, 2021, 2022; № 2 — 2018).
1. Андрій ЯРМОЛЕНКО — 14 разів (№ 1 — 2011, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2021; № 2 — 2010, 2022; № 3 — 2009, 2020).
2. Віктор ЦИГАНКОВ — 7 разів (№ 1 — 2018, 2019, 2020, 2021, 2022; № 2 — 2017; № 3 — 2016).
3. Іван ПЕТРЯК — 5 разів (№ 2 — 2016; № 3 — 2015, 2018, 2020, 2021).
1. Тарас СТЕПАНЕНКО — 11 разів (№ 1 — 2010, 2014, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020; № 2 — 2013, 2015, 2021; № 3 — 2022).
2. Сергій СИДОРЧУК — 8 разів (№ 1 — 2014, 2021, 2022; № 2 — 2015, 2016, 2017, 2020; № 3 — 2019).
3. Андрій ГУСІН — 7 разів (№ 1 — 2000, 2001, 2005; № 2 — 1999, 2002, 2004; № 3 — 2003).
1. Руслан РОТАНЬ — 14 разів (№ 1 — 2003, 2004, 2005, 2009, 2012, 2013, 2014, 2015; № 2 — 2002, 2011, 2017; № 3 — 2006, 2010, 2016).
2. Сергій НАЗАРЕНКО — 9 разів (№ 1 — 2006, 2007, 2008, 2009, 2011; № 2 — 2004, 2005, 2012; № 3 — 2010).
3. Руслан МАЛІНОВСЬКИЙ — 8 разів (№ 1 — 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022; № 2 — 2014, 2015).
1. Євген КОНОПЛЯНКА — 10 разів (№ 1 — 2010, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017; № 2 — 2011, 2018, 2019).
2. Максим КАЛИНИЧЕНКО — 5 разів (№ 1 — 2002, 2006, 2007; № 2 — 2000, 2005).
3. Денис ОЛІЙНИК — 5 разів (№ 1 — 2009; № 2 — 2008; № 3 — 2010, 2011, 2014).
1. Андрій ШЕВЧЕНКО — 14 разів (№ 1 — 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2012; № 2 — 2009, 2010, 2011; № 3 — 2008).
2. Євген СЕЛЕЗНЬОВ — 8 разів (№ 1 — 2008, 2009, 2010, 2012, 2015; № 2 — 2013, 2018, № 3 — 2011).
3. Андрій ВОРОБЕЙ — 7 разів (№ 1 — 2000, 2003; № 2 — 2001, 2002, 2004, 2007; № 3 — 2005).
1. Андрій ВОРОНІН — 9 разів (№ 1 — 2001, 2002, 2004, 2005, 2006, 2007, 2011; № 2 — 2003; № 3 — 2013).
2. Сергій РЕБРОВ — 7 разів (№ 1 — 1999, 2005, 2008; № 2 — 2000, 2001, 2003, 2006).
3. Роман ЯРЕМЧУК — 6 разів (№ 1 — 2018, 2019, 2020, 2021; № 2 — 2022; № 3 — 2016).
Андрій КУДИРКО
Остальные позиции типа Пятова(гы), Гусина, Реброва как я понял неадкваты, потому что список издавать стали с 1999 года
И совсем любопытно где Милевский?
Я сам когда дошёл до Лунина, то сразу понял суть сего рейтинга.
Є брехня, є велика брехня і є статистика
Правий захисни- Олег Гусєв. В них все нормально? Те, що в Збірній і Динамо з безвиході він трохи пограв правого захисника, то це не привід до таких "рейтингів". В Моуріньо, наприклад, Дрогба кілька раз грав в захисті. Але англійські журналісти не додумались би його включати в номінації кращого захисника. І таких прикладів - десятки.
Но Гусев в роли правого защитника - это не то что перебор, это писец какой-то...
Шевченко
Ребров
Мілевський