6 січня виповнюється 84 роки від дня народження легендарного гравця та тренера київського «Динамо» Валерія Васильовича Лобановського. Це одна із особливих дат у літописі славетного клубу, оскільки з постаттю великого Метра пов’язані найвищі досягнення в його історії.
Валерій Лобановський присвятив футболу та «Динамо» велику частину свого життя, спершу приносячи успіх київському клубу в якості обдарованого гравця, а згодом, ще більше — у якості наставника, створивши у різні десятиріччя три золоті команди, які прославляли Київ та Україну в усьому світі.
Трофейний доробок Валерія Лобановського на чолі київського «Динамо» поки не вдалося перевершити нікому. Його ідеї набагато випереджали свій час, він завжди був законодавцем футбольних тенденцій та прикладом для наслідування для своїх колег по тренерському цеху та послідовників. Великого українського тренера справедливо вважають одним із найкращих тренерів в історії футболу та ставлять на найвищі місця у різноманітних рейтингах.
Валерія Васильовича немає з нами вже понад 20 років, проте пам’ять про нього ніколи не згасне. І навіть зараз, у тяжкий воєнний час до могили Метра на Байковому кладовищі та до пам’ятника біля стадіону «Динамо», названого на його честь, у день пам’яті прийшло чимало людей.
Дехто ледве стримував сльози. І не лише рідні, як дочка Валерія Васильовича Світлана, а й ті, хто познайомився з Метром завдяки грі у футбол. Це і Андрій Біба, з яким Лобановський виступав пліч-о-пліч у «Динамо», і Володимир Мунтян, і Леонід Буряк, які здобували разом із клубом легендарні перемоги вже під керівництвом Лобановського-тренера.
Окрім квітів від ветеранів клубу та родини до меморіалу були також покладені квіти від імені президенту клубу Ігоря Суркіса, Григорія Суркіса, а також від усієї команди «Динамо». Незважаючи на відсутність організованого мітингу, спричинену воєнним станом, до могили на Байковому кладовищі та до пам’ятника Валерію Лобановському біля стадіону приходили і вболівальники, для яких ім’я великого тренера є уособленням переможної історії київського «Динамо».
Ті, хто прийшли на Байкове кладовище у морозний ранок 6 січня, ділилися спогадами про Метра. Теплі слова, присвячені Валерію Лобановському, промовив віце-президент «Динамо» Олексій Семененко:
«Віддаючи дань заслугам Валерія Васильовича, кожен рік 6 січня ми приходимо сюди, аби сказати, що ми його пам’ятаємо, любимо, і ми про нього за будь-якої можливості, коли мова йде про футбол, розповідаємо молодшому поколінню — якою важливою постаттю він був, не тільки для футболу, а і для всієї нашої країни. Кожне наступне покоління буде сюди приходити, а він буде вічно в нашій пам’яті. Велике спасибі і вболівальникам, які прийшли сюди у цей день, попри те, що ми не можемо під час воєнного стану проводити організовані мітинги, збирати людей. У день 84-річчя від дня народження Метра ми добрим словом згадуємо і його кращу половинку, без якої навряд чи зірка Валерія Лобановського так яскраво зійшла на небосхилі, якби багато років поруч із ним не було його дружини Аделаїди Панкратіївни. Низький їм уклін від нас усіх».
Легендарний гравець «Динамо» Леонід Буряк поділився спогадами про наставника, під орудою якого він здобував славу для київського клубу та України:
«Мені особисто дуже не вистачає Валерія Васильовича, не кажучи вже про його сім’ю, близьких. Не сумніваюсь, що він би допоміг у цей важкий час як для країни, так і для клубу «Динамо» Київ, зважаючи на його досвід та знання. Це була людина, яка випереджала час та думала завжди наперед. Безумовно, він є одним із найвидатніших українців в історії».
Директор ДЮФШ «Динамо» Олександр Іщенко розповів, що Валерій Лобановський є прикладом для наслідування і для юних поколінь динамівців:
«У динамівській футбольній школі ми розповідаємо дітям, ким був Валерій Васильович — окрім того, що він був яскравим футболістом та видатним тренером, він також був дуже освіченою людиною. Ми маємо готувати людей не тільки для футболу, але і для життя, аби вони були гідними громадянами своєї країни».
Життя Валерія Лобановського стало прикладом самовідданої служби своїй справі, якій він віддав усього себе без залишку. За нього промовисто говорять не лише титули та досягнення, а й безмежна любов та пам’ять багатьох поколінь.
«Ми живі доти, доки нас пам’ятають», — ці слова, викарбувані на меморіалі, якнайкраще говорять про те, що Валерій Васильович буде завжди живий у серцях тих, хто його любить та поважає, адже світла пам’ять про нього буде вічною.
И конечно же помню и ценю три победных периода под его руководством.
Как же несправедливо, когда уходят самые лучшие люди.
Светлая и вечная память.