Ексклюзив. Максим Шацьких: «У цього «Динамо» висока швидкість. Але на щось завжди потрібен час»

Головний тренер ташкентського «Пахтакора» Максим Шацьких в інтерв’ю Dynamo.kiev.ua підбив підсумки сьогоднішнього контрольного матчу зі своїм колишнім клубом — київським «Динамо» (1:0) — на зборах у Туреччині.

— Як тобі нинішнє «Динамо», якщо виходити з цього матчу?

— У принципі, команда, звичайно, молода. Хоч і є в ній ветерани, які залишилися з колишніх часів, складів. У цього «Динамо» висока швидкість. Видно, що всі дуже намагаються комбінувати. Але на все потрібен час. Зокрема на те, щоб тренеру вдалося донести футболістам усі свої ідеї.

Загалом, думаю, гра вийшла досить цікавою. Обидві команди показали непогані швидкості. Але «Динамо» і «Пахтакор» провели матч по-різному. У нас уже кінцівка зборів, і ми 90 хвилин грали одним поєднанням футболістів, а наш суперник у другому таймі випустив новий склад.

— Багатьох узагалі знаєш із цього складу «Динамо»? Ну, зрозуміло, я про Сидорчука і Гармаша не питаю.

— Практично всіх, адже більшість хлопців із нинішнього складу «Динамо» були в клубній академії. Ті ж Дубінчак, Вівчаренко, Царенко, Попов. Та й багато інших.

— Хто сьогодні особливо сподобався з динамівців?

— Складно ось так виділити когось одного. Адже в грі переважали командні дії, і явно вираженого лідера в очі не впало.

— «Пахтакор» у першому таймі вів гру. Такий був план?

— А ми ніколи не підлаштовуємося ні під кого. Як у чемпіонаті граємо першим номером, так і на зборах. Може, нам і в другому таймі вдалося зіграти якісніше, але дивно, що поле перед грою полили, а в перерві — ні. Це позначилося на грі.

— 1:0 над київським «Динамо» — щось усередині лоскоче від такого результату? Нехай навіть ідеться про спаринг.

— Просто ця перемога особисто мені вдвічі і навіть утричі приємніша за будь-яку іншу перемогу. Але я не налаштовував команду на якийсь особливий матч, не говорив їм, що треба кров з носу перемогти або щось у такому дусі. Абсолютно ні. У нас була дуже коротка установка на гру, нагадав хлопцям ключові речі і вийшли грати. Не було й близько ніякого накачування на предмет того, що треба обов’язково перемогти.

Але завершити матч із таким результатом усім, звісно, приємно. Це все-таки київське «Динамо» — еталон українського футболу. Точно так само, як «Пахтакор» — це еталон узбецького футболу. Приємно. А головне, що на тлі такого суперника побачили те, що хотіли побачити від хлопців, команди. Побачили, як терпимо, як рухаємося і в якому напрямку.

— Наш коментатор під час матчу сказав, що «Пахтакор» відмовився грати на цьому зборі з російськими командами. Це справді так?

— Звичайно! Це навіть не обговорюється! Ми від початку так і планували наш збір — ні грати з російськими командами, ні жити разом. Керівництво нашого клубу прекрасно знає і повністю розділяє, підтримує позицію і мою особисто, і всього тренерського штабу щодо цієї війни проти України, цієї абсолютної гидоти.

Олександр ПОПОВ