Капітан команди: футбольної, хокейної, баскетбольної, регбійної, волейбольної, гандбольної, ватерпольної — це дуже авторитетний у колективі гравець, її лідер, готовий у важку хвилину повести за собою команду.
З 1954 року з 12 років ставши воротарем команди динамівської школи, почав спостерігати за капітанами. Першим, хто кілька років був у центрі моєї уваги, був капітан нашої юнацької команди, яка 1960 року, перемігши у фінальному матчі 3:0 московський «Спартак», стала чемпіоном СРСР. Микола Пінчук був для нас прикладом на полі й поза ним.
Відвідуючи з 1954 року матчі «Динамо» в чемпіонатах СРСР, розіграшах Кубку, потім згодом ставши спортивним журналістом, я спостерігав за капітанами «Динамо» в домашніх і гостьових іграх, єврокубкових турнірах, у Кубку чемпіонів Співдружності, у Кубку Першого каналу в Тель-Авіві, у турнірі пам’яті Валерія Лобановського в Києві.
У різні роки капітанами «Динамо» були воротарі, захисники, півзахисники, нападники. Майстри і заслужені майстри спорту, володар «Золотого м’яча», олімпійський чемпіон, володарі Кубка Кубків і Суперкубка Європи.
Хтось за ці роки виводив на поле з капітанською пов’язкою «Динамо» кілька сезонів поспіль, хтось на кілька ігор. Після закінчення багатьох матчів, капітани та їхні партнери залишали поле в гарному настрої. Траплялися й невдачі. Це — футбол!
Вирішив на свій суб’єктивний погляд визначити 10 динамівських капітанів, які мені запам’яталися: Войнов, Канєвський, Біба, Мунтян, Колотов, Дем’яненко, Блохін, Лужний, Шевченко, Шовковський.
Про капітана нинішнього «Динамо» Сергія Сидорчука. Не буду оцінювати ігрові якості цього півзахисника. А ось його поведінка на полі мені не подобається. Капітан частенько вступає в непотрібні суперечки з арбітрами, отримує картки, іноді грає грубо, за що його команду карають штрафними. Він не лідер команди, але команда вибрала або призначила його. Жодного разу не бачив, щоб він «пхав» на полі свого партнера за помилки за те, що він не викладається в грі на всі сто, як часто робив Олег Лужний.
Вважаю, що було б здорово, на бічній алеї, яка веде від воріт в’їзду на стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського, до офісної будівлі клубу, встановити бюсти капітанів «Динамо» різних років. Нехай їхні імена знають уболівальники.
Завершу цей матеріал словами пісні з кінофільму «Діти капітана Гранта»: «Капітане, капітане, посміхніться! Адже посмішка це прапор корабля...». Від себе додам, частіше посміхайтеся, капітани динамівських футбольних «кораблів». І нехай для цього буде побільше приводів.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua