Відомий тренер Олег Федорчук відреагував на чутки стосовно виклику до збірної України вінгера «Краковії» Євгена Коноплянки.
— Як ви ставитеся до чуток, що Коноплянка може потрапити в заявку збірної України на найближчий матч відбору до Євро проти Англії?
— Для мене це — інформаційний шок. Я завжди вважав, що збірна — це найкращі гравці в країні на своїх позиціях. Це не збірна знайомих, друзів та федерації, а найкращих гравців. Я вважаю, що Коноплянці можуть дати можливість гарно закінчити в національній збірній, як це було з Тимощуком на Євро-2016 у Франції.
Але Євген ніколи не був лідером збірної, він не грав провідну роль в команді. Звичайно він гарний футболіст, але не більше. Також Євген зник з футбольних радарів і вболівальники не можуть до кінця зрозуміти, що це за футболіст.
Ці чутки говорять про те, що ми принижуємо наш рівень футболу. Він і так знаходиться не на найвищому рівні, а ми ще і Коноплянку повертаємо. Збірна повинна подавати приклад. Для мене збірна — пік професіоналізму. Весь персонал повинен відповідати рівню збірній. Що ми можемо вимагати від наших клубів, коли такі чутки ходять довкола головної команди країни. Я ставлюся негативно до таких перспектив та повернень.
— Чи вірите ви в те, що цей варіант взагалі може стати реальним?
— Після скандалів, після не прогнозованих призначень та звільнень… Чого вартує той факт, що після виграного чемпіонату світу Петраков не очолив «молодіжку», а цей пост опинився у Ротаня. Чому не залишили Петракова, якщо асоціація казала, що він справляється? Тому я вже не здивуюся, якщо і Коноплянка повернеться. На фоні корупційних та політичних скандалів навколо асоціації — в це можна повірити.
Я б хотів, щоб це все припинилося та виходило на конструктивний рівень. Війна та обставини в країні повинні робити людей відповідальнішими. А ось ці образи, скандали, яким вже понад десять років, повинні зникати.
Тренер — юнак, без образ, просто людина, яка ніколи не тренувала професійну команду, одразу стає найкращим тренером усіх часів та народів. Три посади. Це — світовий рекорд. Головний тренер в клубі, молодіжці та збірній. Це взагалі як? Це можуть дозволити собі лише карликові збірні, у яких немає кадрів.
А чому не Мілевський, а чому не Селезньов? У них такий самий рівень, як і у Коноплянки. Якщо вже ми чудимо, то потрібно чудити на повну. Можливо, я дуже різкий, але мені набридла ця недосказанність. Коли людина безбарвна — не чорна, не біла, а сіра, то мені таке не подобається. Час настав називати все своїми іменами. Я вважаю, що варто серйозно готуватися до матчу проти Англії. Якщо не хочете, то рийте окопи. Можливо, це звучить жорстко, але це вже набридло.
— Можливо, збірній зараз не вистачає певних якостей, що виникла потреба в Коноплянці?
— Євген і в найкращих кондиціях не відігравав ключової ролі. Включаємо логіку. Цей футболіст не потрапляв у ротацію в «Шахтарі». Тобто гравці «Шахтаря», які чудово виглядали у протистоянні з «Ренном» — не потрібні, а Коноплянка, який маже там не грав — потрібний. Абсурд. Ось він в останньому матчі асист віддав. За це потрібно викликати у збірну?
Якби Коноплянці було б 17 років і він віддав два асисти, тоді я б зрозумів. Виклик до збірної це допінг та стимул для будь-якого гравця. Ось викликали Судакова та Криськіва, так вони від цього отримають капіталізацію, спогади та емоції. Це запам’ятається на все життя і людина буде прогресувати, тим паче якщо матч на легендарному «Вемблі». Якби Євген бив якісь рекорди та мав особливі досягнення, то я б зрозумів, а так він — простий футболіст.
Якщо чесно, то навіть чутки про цей виклик мене засмучують. Можливо, англійська федерація запустила цю інформацію для дестабілізації (сміється).
— Зможе Коноплянка нав’язати конкуренцію Мудрику та Зубкову?
— Це як порівнювати «Мерседес» та «Славуту». Навіть у свої найкращі часи в нього не було б шансів.
— Як ви ставитеся до такого явища, як виклик вікових футболістів до збірної?
— Має бути повага до людських досягнень та праці. Для цього існують виставкові матчі в кінці сезону. Ось закінчився чемпіонат і футболіст отримує шанс зіграти прощальний матч. Але такий шанс отримують лише зірки, а у нас таких одиниці. А зараз не той період, нам потрібно готуватися до старту відбіркового циклу. Потрібно перевірити гравців, а це не жарти якісь. Тим паче такий іменитий суперник, а ми з такими часто не граємо.
Зіграти на «Вемблі» в Англії — мрія для футболіста, а ми знаємо, як там ставляться до футболу, це — культ. А зараз до нас привернуто багато уваги і ми не можемо упустити шанс заявити про себе. Я не розумію, як можна в таких матчах не давати шансу молодим футболістам.
— Чи можливий такий варіант, що Коноплянка не єдиний ветеран, який повернеться до збірної? Той самий Ракицький має шанси опинитися в головній команді країни?
— Хіба що в якості тренера (сміється). Для цього йому потрібно зробити справжній подвиг. Звичайно це може статися, але потрібно постійно доводити, що ти гідний цього виклику. На мою думку, окрім праці та результату ніяких інших шляхів немає. В наш час не можна зайвий раз засмучувати людей такими викликами до збірної.
Артем Жилінський