Головний тренер криворізького «Кривбасу» Юрій Вернидуб дав інтервʼю авторитетному британському телеканалу Sky Sports, у якому розповів про роботу під час війни.
— Що ви памʼятаєте перший день нападу рашистів на Україну?
— 24 лютого о 4:30 ранку я був у Португалії з «Шерифом» на матчі-відповіді 1/16 Ліги Європи проти «Браги». Зателефонував син та повідомив, що почалась війна. Це мене дуже збентежило, й тоді мені було вже не до футболу. Хоча треба було працювати, це я і робив. Але думка про те, що після повернення командою до Молдови, я поїду додому, до України, мене вже не покидала.
— Розкажіть про шлях головного тренера команди-учасника Ліги Європи до військовослужбовця ЗСУ.
— Це поклик серця. Я — громадянин України. Всі мої рідні та близькі у той час були в Запоріжжі. Я думав тільки про них у той момент. Для себе розумів, що мій обовʼязок — бути в рідній Україні у важкий для країни час. По приїзду пішов до воєнкомату й мене мобілізували до артилерійського дивізіону. У мене два сини, двоє онуків. Вирішив так, що краще я піду, аніж мої сини та онуки.
— Чи проходили у минулому якусь військову підготовку?
— Коли був молодим, служив у у спортивній роті по своїй спеціальності футболіста. Був такий клуб СКА Львів. Дійсно, знав як стріляти, як поводитись зі зброєю. Але ніколи не був артилеристом. Сказав, що піду туди, куди скажете, де я буду корисний. Ми робили та робимо усе, щоб якнайскоріше прийшла наша перемога. Хочемо бути вільною нацією, вільним народом, як і раніше. Іншого шляху я не бачу.
Як можемо допомагаємо нашим хлопцям на передовій. У мене дуже багато друзів на різних напрямках. Весь ФК «Кривбас» допомагає нашим бійцям. Тому зо розуміємо, що без допомоги їм дуже важко. Всі разом чекаємо нашу перемогу, з нашими ЗСУ. Користуючись нагодою, хочу подякувати США, Великобританії, іншим країнам за ту допомогу, яку надають нашим хлопцям, нашим ЗСУ. Ця допомога дуже потрібна, щоб вигнати ворога з української землі.
— Проведення чемпіонату України з футболу під час війни доказ того, що українці — незламна нація?
— Українці — дуже сильна нація. Не тільки футбол зараз живе в Україні, а й інші види спорту. У такий важкий час українцям потрібно переключатись на щось інше, відволікатись. Це дає змогу людям побачити те, що вони хочуть бачити. Дякувати нашій країні, нашим людям, нашим ЗСУ за те, що вони дають змогу нам, футболістам та тренерам займатись улюбленою справою. Респект та повага за це нашим ЗСУ.