Колишній півзахисник київського «Динамо» Юрій Калитвинцев, який тренує зараз житомирське «Полісся», розповів, що взяв у своїй роботі від легендарного українського тренера Валерія Лобановського, а також дав оцінку футбольній кар’єрі свого сина — півзахисника «Олександрії» Владислава Калитвинцева.
— Ви працювали з Валерієм Лобановським. Тепер уже працюєте самостійно тренером. Що ви від нього взяли?
— Я йду своїм шляхом. Футбол не стоїть на місці. Якщо брати Валерія Васильовича, то ставлення до футболістів і побудову тренувального процесу.
— Чия робота вам цікава сьогодні найбільше?
— Такого тренера немає. Не можу нікого виділити. Мені подобаються вимоги сучасного футболу. Я багато вчуся. Був на багатьох семінарах, стажуваннях. Продовжую це робити, коли є така можливість. Вчитися потрібно постійно. У мене є своє бачення. Якщо підходить засіб під мій напрямок, то я із задоволенням буду його використовувати, незалежно від імені тренера.
— Ваш син Владислав так і не зміг заграти в «Динамо». Був одним із лідерів «Десни» і зараз «Олександрії». Чи задоволені його кар’єрою?
— Влад — це мій син, якого я люблю, як дитину. Як футболіст, Влад Калитвинцев для мене дуже якісний. У нього хороші сильні сторони — швидкість, гра обома ногами. Те, що склалося, те склалося. Немає сенсу говорити про те, що було вчора. Потрібно думати про майбутнє.
Мені завжди хочеться від нього більшого. Подобається його ставлення до справи. Він живе футболом. Для нього це все. Він любить футбол у собі, а не себе у футболі.
— Дітей зіркових футболістів завжди порівнюють з їхніми батьками. Прізвище Калитвинцев не завадило Владу?
— Таке є. Не буду лукавити. Багато хто бачив його на позиції під нападником. У мене і в помині не було такої швидкості, як у нього. Експерти та журналісти починають порівнювати, шукати схожість. У нас різні якості.
Прізвище спочатку заважало. Потім уже до цього стали ставитися спокійно. Батько вже закінчив. У нас є футболіст Владислав Калитвинцев. Це його шлях. Я можу тільки що-небудь підказати.
— Ви як тренер принесли Україні перемогу на юнацькому Євро-2009. Відтоді минуло майже 14 років. Як ви оціните зараз цю перемогу?
— Добре, що для країни вдалося зробити що-небудь хороше. У світі знають, що 2009 року збірна стала чемпіоном Європи. Хлопці молодці. Я їм ще тоді говорив, що це просто медальки, а тепер реалізуйте себе в дорослому футболі. Перемога стане для вас гарною можливістю.
Я не звертав уваги, що ми стали чемпіонами Європи. Готував себе до роботи тренером у дорослому футболі. Боявся, що з мене зроблять дитячого тренера.
Сергій ТИЩЕНКО