10 причин розпочинати футбольний сезон у квітні, закінчення

(Початок, причини 1 та 2)

(Продовження, причини 3, 4 та 5)

(Продовження, причина 6)

Тепер настав час аргументів проти нинішнього календаря чемпіонату України. Першим чи швидше сьомим, коли йти від початку цієї публікації, аргументом буде елементарний здоровий глузд! Футбол — це літній вид спорту у який прийнято грати на траві за плюсової температури. Переносити ігри чемпіонату з червня-липня на грудень-березень у нашій кліматичній зоні може лише ворог цієї гри.

Другий (восьмий) аргумент — проведення чемпіонату без паузи влітку колись давало нашим командам перевагу над європейськими суперниками у стартових матчах європейських кубкових турнірів. У них серпень-вересень є лише початком сезону — команди виходять на свій найвищий рівень ближче до зими. Наші ж команди, граючи чемпіонат без перерви у літні місяці, навпаки виходили на пік форми в кінці літа та на початку осені. Це давало нам певну фору, якою дуже часто вдавалось скористатися. Чому не повернутися до цієї практики — принаймні шансів не вилетіти з єврокубків вже влітку у наших команд стане набагато більше!

Третій (дев’ятий) аргумент — цілісність сезону! Розпочавши чемпіонат навесні і завершивши пізньої осені можна цілком заслужено нагородити переможців та призерів, давши їм можливість повноцінно відсвяткувати свій успіх і почати взимку готуватися до старту нового сезону, а не до продовження попереднього.

За три-чотири місяці можна буде спокійно зробити висновки як з перемог, так і з невдач, і планомірно готуватися до футбольної весни. Коли ж станеться так, що одна чи більше наших команд вдало пройдуть осінню стадію єврокубків, то їм теж не завадить відпочити і розпочати підготовку до сезону раніше за інших із врахуванням виступу у єврокубках. Це допоможе також скласти взимку справедливий календар наступного чемпіонату. Точно знаючи хто саме із команд пройшов до весняної стадії євротурнірів, і хто стартуватиме у цих турнірах наприкінці літа, можна буде врахувати їхні інтереси при складанні розкладу матчів.

Четвертий (десятий) аргумент — футбол у червні-липні дозволить привести на стадіони нових глядачів. Що може бути краще аніж піти на футбол теплого літнього вечора, зустрівшись там з друзями, закусивши у перерві між таймами і продовживши обговорення гри десь у затишному барі неподалік стадіону? Звикнувши до такого життя влітку, можна продовжити його і восени, трохи тепліше вдягнувшись. Щоб потім взимку дивитись по телевізору європейські чемпіонати і чекати весни коли можна буде знову піти на футбол. І ходити туди аж до осені!

А діти? Побачивши з батьками справжній футбол на стадіоні, а не по телевізору, тисячі і тисячі наших дітей намагатимуться бути схожими на тих, кого на власні очі бачили на полі, за кого вболівали. Вже назавтра вони попросять батьків купити їм м’яча аби просто зараз почати грати у футбол під теплим літнім сонечком! І в результаті наш дитячий футбол знову стане масовим. Може і не таким, як колись, але все одно масовим! Хоча, чому би нинішнім дітям не полюбити футбол так як полюбили його колись ми після походу за батьком на стадіон? Або ще сильніше за нас! І тоді ми матимемо шанс дожити до тих часів, коли на наших стадіонах аплодуватимуть не завезеним агентами за дурні гроші посереднім іноземцям, а нашим рідним хлопцям і дівчатам. Бо ж і жіночий футбол теж буде розвиватися!

Я міг би продовжити і далі, наводячи нові і нові аргументи на користь нормального чемпіонату. Але для початку досить. Цього, гадаю, вистачить аби про доцільність переходу на більш логічний, приємний, корисний і дешевий (!!!) календар чемпіонату задумались ті, хто нині витрачає власні кошти на футбол. Бо ж з нормальним календарем ці гроші можна буде не витрачати, а заробляти!

Микола НЕСЕНЮК