Мірча Луческу: «Ахметов засмутився, що я пішов у київське «Динамо»

Головний тренер «Динамо» Мірча Луческу в інтерв’ю Gsp.ro прокоментував війну в Україні, а також розповів, як у нього справи в столичному клубі.

— Мірча, найбільше досягнення за останні роки — чемпіонство з київським «Динамо»?

— «Динамо» програло раніше чемпіонат з 23 очками відриву від «Шахтаря», а через рік ми виграли вже з відривом в 11 очок. Ми виграли Кубок і Суперкубок України. Після пандемії прийшла війна, футболу більше немає, це вже неможливо... Зараз це дуже складно.

— В Україні повноцінна війна...

— Ми грали в Ужгороді і їхали 13 годин на поїзді. Потім я поїхав до Львова, це ще сім-вісім годин. Коли я грав у єврокубках, то щотижня їздив у Краків, Львів, Київ, Кишинів. Надзвичайно складно, але футболом треба жити і не закидати його. Це сентиментальна сторона людей, які абсолютно ні в чому не винні.

— І все ж таки, в Україні грають у футбол.

—Тільки на трьох-чотирьох стадіонах. Всі іноземні тренери поїхали з України, але я не міг здатися. Я теж ніколи не виїхав з «Корвінула», тому що у мене був неймовірний успіх, але я пішов працювати в збірну. Це важка ситуація, але я не можу зрадити клуб! Якщо я піду, то сам вважатиму це зрадою.

— У вас були пропозиції?

— Від «Фенербахче». Я не міг поїхати з Києва. Із команди пішло 11 гравців, а зараз у мене п’ятеро, шестеро молодих футболістів. Забарний поїхав в Англію, Циганков — в Іспанію, Вербич — в «Панатинаїкос», Кендзера — в ПАОК... Поки не прийшла пандемія, київське «Динамо» вигравало багато матчів, на іграх було багато вболівальників.

— Але всі втратили багато грошей.

— У «Шахтаря» президент, який любить футбол більше, ніж гроші. Ахметов заробляв гроші для команди. Він був закоханий в цю команду з шести-семи років і ніколи не погоджувався брати команду з-за кордону або інший клуб з України.

— Ви підтримуєте з ним зв’язок?

— Останній раз спілкувалися два тижні тому. Він засмутився, що я пішов у київське «Динамо», але ми професіонали. В «Динамо» мене тільки попросили прийти і поговорити, бо у них був складний період, і врешті-решт переконали підписати контракт.

— А скільки ви заробляєте?

— Ха, ха, ха! Я чекав це питання... Я не заробляю стільки, як уявляють люди. І питання вже далеко не в грошах. Питання в тому, щоб вистояти! Як для клубу, так і для всього футболу в Україні. Я хотів би зробити те саме в Румунії, але це було неможливо...