Колонка Сергія Тищенка. Що відбувається із Денисом Поповим

У вчорашньому матчі «Металіст» — «Динамо» центральний захисник киян Денис Попов грубо помилився. Центрбек «Динамо» втратив м’яч біля власних воріт, що призвело до пропущеного м’яча та нервової кінцівки для його команди.

Я розумію, що Денис вийшов на поле в самому кінці гри, за 6 хвилин після виходу припустився своєї помилки. Виходити на заміну завжди не просто. Десь він ще не призвичаївся до поля. Але з іншої сторони — Попов є найбільше досвідченими оборонцем із нинішнього складу центрбеків. Сьогодні він вже мав би бути, якщо не лідером команди, то шефом-оборони. З 2019 року — повноправний гравець першої команди. Але перспективи ніяк не стануть класом та майстерністю. За своїми талантами Денис міг би успішно грати в АПЛ. Але у 24 роки не може самоствердитися навіть у рідному «Динамо». Напевно тому цей сезон став настільки провальний, бо гравці, які б мали стати лідерами, не виправдовують покладених сподівань. Серед них і Попов.

Кожен може помилитися. Тут мова не тільки про помилку в Ужгороді на стадіоні «Авангард». Попов виглядає абсолютно не переконливо у поточному сезону. Тут можна пригадувати хоча б матчі проти «Ренна», «Інгульця», продовжувати можна довго. В обороні команда зіграла найкращий матч у другій частині сезону проти «Шахтаря», коли Дениса не було на полі. А так, дуже багато помилок, неправильного вибору позиції, про фірмові голи після стандартів вже давно всі забули. Що відбувається із Денисом?

Фізичні проблеми. На жаль, у нього їх було дуже багато. Я не впевнений, чи він провів повноцінно хоч один сезон. Вважаю, що ключова травма відбулася влітку 2017 у матчі молодіжних команд проти «Шахтаря». Денис травмував «хрести» та фактично втратив сезон. Реально тоді були шанси разом зі своїм партнером по центру захисту в юнацькій команді Віталієм Миколенком, постукатися у двері першої команди. Якщо не відразу, то вже із другої частини сезону. Не продовжив контракт Домагой Віда, почалися проблеми у Євгена Хачеріді. Зимою підписали Артема Шабанова. Правда і до цього Денис не завжди був здоровий. Пропускав матчі Юнацької Ліги УЄФА сезону 2016/17.

Із сезону 2019/20 Тransfermarkt зробив 11 записів у профілі Попова у розділі травми. Свого часу мій хороший знайомий Всеволод Кевлич аналізуючи проблеми Владислава Супряги сказав, що Влад втратив швидкість через те, що він почав не природно збільшувати свою м’язову масу. Організм просто не витримував цього навантаження. Супря не тільки втратив свою різкість та швидкісні якості, але і перейшов в розряд травматичних. Можливо, схожі проблеми і у Попова. Зовні він виглядає, як атлет. Величезна м’язова маса призводить не тільки до втрати різкості, але і впливає на організм.

Ментальні проблеми. Є таке відчуття, що Денис просто не розуміє, куди йому рухатися далі. Все на рівні України він вигравав. В ЛЧ пограв. Був у заявці збірної на Євро. Став чемпіоном світу серед молоді. У фінансовому та особистому плані все добре. Куди рухатися далі, де брати мотивацію для прогресу? Не вистачає нових викликів.

Ти не можеш постійно знаходитися на одному рівні. Або ти рухаєшся вперед, або втрачаєш свої позиції. Талантів від природи мало. Потрібно набувати нові. Успішна гра в обороні — це не тільки фізичні якості, агресивність та міць, але і вміння швидко приймати рішення, читати гру. В цих аспектах великого прогресу не має.

«Динамо» може дати певні можливості, але дуже важливо зробити вчасно наступний крок. Той же Ілля Забарний після двох сезонів в основі почав виглядати не зовсім переконливо. Стало зрозуміло, що рухатися вперед в Києві йому вже буде дуже не просто. Я б це назвав би синдромом Хачеріді. Коли ти вийшов на певний рівень, а далі вже потребуєш зміни клубу для подальшого розвитку, щоб не накрив регресу та байдужість.

Тут потяг не стоїть на місці. Академія працює. З’являється нові гравці, які у перспективі можуть перевершити Дениса та стати для клубу вдалими трансферами. Перші кроки на рівні головної команди робить Максим Дячук. Поки йому далеко до стабільності та надійності, але у матчі із «Шахтарем» він дуже вдало зіграв проти Лассіни Траоре. Якийсь рух вперед очевидний. Трішки набереться досвіду та наступного сезону вже зможе вийти на новий рівень. Це гравець дуже подібного типу з Поповим.

Врешті свій шанс колись має отримати Антон Боль. У першу команду він стукається вже тривалий час. В Антона є не тільки фізичні якості він природи, але і робота з м’ячем, передача. Потенційно це гравець формату Іллі Забарного.

В юнацькій команді перший сезон проводить Назар Балаба. Потенціал у цього хлопця величезний. На рік молодший — Владислав Захарченко. Поточний сезон він виступає за юнацьку команду «Зорі» на правах оренди. У короткостроковій перспективі обоє мають шанси на першу команду «Динамо».

Самому Попову потрібно визначатися. Його контракт із «Динамо» чинний до літа 2025 року. Залишився один повний сезон. Потрібно приводити себе в порядок, ставати одним із лідерів команди, або клуб буде робити ставку на інших гравців.

Сергій ТИЩЕНКО