Ярослав Ракицький: «Якби я знав, що так буде, то ніколи б не поїхав грати до Росії!»

Захисник «Шахтаря» Ярослав Ракицький розповів про допомогу пораненому бійцю та прокоментував свої виступи в чемпіонаті Росії.

— Днями на твоїй сторінці в Instagram з’явився пост про зустріч із пораненим воїном ЗСУ, фанатом «Шахтаря». Наскільки відомо, ти візьмеш на себе всі витрати з лікування бійця. Розкажи, що це за історія?

— Так, хлопця звати Микита. Він зазнав важких поранень, зараз проходить лікування. Ці герої жертвують собою, захищаючи Україну. Завдяки їм ми живі і маємо можливість грати у футбол. Тому, вважаю, моя задача, як і всіх спортсменів, клубів, — допомагати нашим захисникам. Ми з ним зустрілися, трохи поспілкувалися. Домовилися, що, коли розпочнеться відпустка, іще приїду, поговоримо докладніше. Я багато чого хотів би розпитати в нього, упевнений, Микита також має запитання до мене. Я ніколи не ховаюся — на всі відповім. Головне, щоб він якнайшвидше одужував, став на ноги і повернувся до нормального життя.

— Сергій Палкін пообіцяв, що найближчим часом ти даси власний коментар щодо виступів в чемпіонаті Росії від 2019 до 2022 року.

— Скажу, що я, у першу чергу, футболіст. Футбол — моя робота і справа всього мого життя. І в Росії я робив лише те, що грав у футбол. А коли почалася повномасштабна війна 24 лютого 2022 року, то я того ж дня вирішив розірвати контракт і повернутися до України. Цей вчинок і є моєю відповіддю. Ніхто не міг уявити такого масштабу агресії: що росіяни тисячами вбиватимуть українців, руйнуватимуть наші міста. Якби я знав, що так буде, то ніколи б не поїхав грати до Росії! Більше того, вважаю, що багато хто до лютого 2022 року не сприймав це настільки важко: подивіться, у Росії проводився чемпіонат світу з футболу, мав відбутися фінал Ліги чемпіонів, багато українців продовжували жити в Росії і працювати, країни торгували між собою. Але 24 лютого розставило все по місцях — в один день усі зрозуміли, що в нас, у цивілізованого світу немає нічого спільного з Російською Федерацією. Тому я тут, в Україні, — разом зі своєю країною, зі своїм народом. І це моя відповідь на всі запитання.