Колишній наставник «Інгульця» Сергій Лавриненко розповів через півроку після звільнення, як йому працювалося у Петровому.
— Не секрет, що в «Інгульці» всі основні, ключові рішення завжди приймав президент. На собі замикав багато питань. Не було як такого штабу менеджерів — директора, спортивного директора. А це є в багатьох командах. Не в усіх, але в багатьох. Щоб тренер займався тренерською роботою. Тому що в «Інгульці» мені часто доводилося поєднувати кілька функцій — тренер, адміністратор, спортивний директор. Побутові питання забирали дуже багато енергії. Хочеться займатися саме тренерською роботою, для мене це творчість. Хочу бути у клубі, в якого є план розвитку — академія, молодіжна команда, — наводить слова Лавриненка UA-Футбол.
Даже, если Пузач ситался "Начальником команды", то был - его гланым помощником-тренером!
Администраторы, да были и хорошие...
Бытовые вопросы игроков Валерий Васильевич тоже часто решал сам, причём уже после возвращения в 1996-м, когда не было Ни Щербицкого ни ЦК!
А ещё тренер должен быть Психологом, (с большой буквы), чтобы уметь из алкоголика Заварова сделать звезду, чтобы заставить Беланова поверить в себя! До этого в 70-е игроки были крепче...
Сегодня, тем более, не каждый тренер справится с тем мусором, что в голве у игроков.... Даже Луческу не у всех может "вытрусить пыль" из головы!