«Боль — це лідер. Він завжди був спокійний на полі, добре володів м’ячем, як і зараз», — вихованець «Динамо»

Вихованець київського «Динамо», нападник грецького «Астераса» Іван Демиденко пригадав свої виступи в системі «біло-синіх».

— Іване, розкажи, як ти почав займатися футболом і опинився в системі «Динамо»?

— Я починав у «Динамо» з 6 років, з найпершого набору. Мій брат теж грав в академії «Динамо», і батьки вирішили віддати туди і мене. У структурі київської команди я пробув до 14 років.

— Чим тобі запам’ятався той період?

— Ми до 11 років дуже класно грали, всіх обігравали, включаючи суперників на міжнародних турнірах. Пам’ятаю, як перемогли «Селтік». В академії «Динамо» був дуже хороший тренер — Валерій Миколайович Краснощок, який паралельно працював селекціонером. Він набрав у команду найкращих хлопців зі всієї України.

— Хто із відомих нині футболістів був тоді з вами у команді?

— Із самого початку був Антон Боль, під кінець прийшли Назар Волошин, Максим Хлань, Кирило Попов.

— Хто з них виділявся та був лідером?

— Безперечно, це Боль. Він завжди був спокійний на полі, добре володів м’ячем, як і зараз. Також відзначу Назарія Волошина, який був дуже швидким. З ними я, до речі, найбільше спілкувався. Ми й досі підтримуємо зв’язок.

— Ти застав Забарного, Бражко, Ваната?

— Я їх добре знаю. Я жив на базі «Динамо», тому що іногородній — з-під Києва, так що часто з ними перетинався. До того ж кілька разів я грав за U-15.

— Як вони себе проявляли на той час? Чи було видно, що Забарний стане основним гравцем «Динамо», збірної та перейде до АПЛ?

— Забарний швидко виріс і зміцнів. Він уже тоді тренувався із старшими хлопцями. Було видно його лідерські якості. Ілля дуже веселий, позитивний та безконфліктний хлопець.

З Бражком ми жили на одному поверсі та добре спілкувалися. Могли разом тренуватися чи дуріти. Він чудовий чувак. Чому він не став основним гравцем основної команди «Динамо»? Коли в центрі поля грає Сидорчук, то важко закріпитись у складі. Але Бражко у Юнацькій лізі чемпіонів був одним із найкращих гравців на своїй позиції і зараз доводить це у «Зорі».

— На якій позиції ти грав у «Динамо» і хто був твоїм конкурентом?

— У «Динамо» я грав лівого та правого вінгера. Моїм конкурентом був Закружний. Він після академії закінчив із футболом.

— Чому в тебе не вийшло залишитись в «Динамо»?

— Я дуже швидко виріс — за півроку набрав 12 см (зріст Демиденка 193 см, — прим. ред.). У мене зникла швидкість, я був дуже худим і почали виявлятися проблеми з колінами. Коли швидко ростеш, то на колінах з’являються гульки.

У цей момент у мене пішов спад у грі. Я рік просидів на лавці, зрідка виходячи на заміну, і мені прямо сказали, що я не гратиму. Мені запропонували перейти до ДЮСШ-15, і я погодився. Школа знаходилася близько від будинку і їхати до неї лише 15 хвилин.

Перші півроку я грав за свій вік U-17, а потім перевели в U-19. Зі мною грали Макс Кучерявий, який зараз у Шотландії, та Макс Сміян із «Зорі». Мені сподобався той період.

— В «Астерасі» грає колишній півзахисник «Динамо» Факундо Бертольйо. Які у тебе з ним стосунки?

— Ми з ним спілкуємося, він добре знає російську мову. Але про «Динамо» я особливо не питав, він там лише чотири гри провів за шість років, гадаю, не дуже захоче згадувати той період. Але Факундо дуже сподобалася Україна, він мені сказав: «Київ — найкраще місто у моєму житті».

В «Астерасі» Бертольйо — зірка, авторитет і основний гравець команди.

Андрій Піскун