Колонка Сергія Тищенка. Перед початком сезону найбільше турбує захист «Динамо»

У футболі є така істина, що медалі та кубки виграє захист. Саме надійність оборони є визначальним фактором при здобутті трофеїв.

Проблеми в обороні «Динамо» розпочалися ще за довго до приходу Мірчі Луческу в команду. Пішли статусні гравці — Александра Драгович, Домагой Віда, Євген Хачеріді та почалася повна невизначеність. Це стало одною із причин занепаду команди після ери роботи Реброва.

Коли Луческу прийшов до «Динамо», то доходило до абсурду, що в центрі оборони грав навіть Мухамед Кадірі. Мірча це питання вирішив, як міг без виходу на трансферний ринок. Розкрив Іллю Забарного. Підтягнув тактично Дениса Попова, Олександра Сироту. Почав використовувати в центрі оборони Томаша Кендзьору та Віталія Миколенка. На рівні ЛЧ та матчів проти «Юве» чи «Барселони» було вже дуже погано. Але УПЛ динамівський захист не викликав занепокоєння.

На жаль, минулий сезон зовсім не вдався для Забарного. З ним попрощалися взимку. Попов та Сирота ніяк не можуть вийти на рівень стабільності. Взимку 2023 року була сформована нова пара захисників Попов-Дячук. Денис один зі старожилів команди. Максим у минулому сезоні встиг відіграти 5 ігор в оренді за «Олександрію». Обидва оборонці — місці, фізичні сильні. Але є тактичні проблеми — втрачають свої позиції. Денис та Максим дуже схожі один за одного за ігровими якостями. Не доповнюють один одного, а повторюють.

Спочатку на помилки Дячука дивився із розуміння. Молодий хлопець, який ніколи не грав на такому рівні та не мав такої відповідальності. Дячуку було простіше, коли є з ким поштовхатися. Його найкраща гра — домашній матч проти «Шахтаря» та протистояння із Лассіоною Траоре. Але якщо суперник трохи хитріше, то відразу виникають проблеми. Помилок не тільки стало не менше, але вони почали повторюватися. В плані креативу, початку атаку — теж нічого не змінювалося в кращу сторону.

Я так розумію, що останньою краплею терпіння для Луческу стала гра проти «Янг Бойз». Коли захист киян на фоні сильного суперника виглядав зовсім не переконливо. Дячук був одним із головних антигероїв.

Проти «Аріса» та «Аль-Хіляля» вийшла нова пара Попов — Біловар. Обидві гри кияни зіграли на «нуль» та уникли грубих помилок. Все стало надійніше, ніж, коли грав Дячук.

Крістіан — вихованець школи «Динамо». Але добряче встиг пограти по орендах — «Десна», «Чорноморець», минулий сезон провів повноцінно в АЕЛі (Лімасол) у чемпіонаті Кіпру. У свої 22 роки у Біловара вже пристойний досвід дорослого футболу. Він переважає в зрості Попова та Дячука на 6 см. Він більше тонкий гравець за своїм стилем. Більше різкіший, краще читає гру. Більше схожий за своєю манерою гри більше на Забарного. Поєднання такого гравця силовим Поповим може мати свої переваги. Як би там не було, але зараза шанс для Крістіана закріпитися в основі.

Окрім суто футбольних проблем може важливе місце мати особисте життя. Крістіана зв’язують романтичні стосунки із донькою Ігоря Суркіса Яною. Якщо щось піде не так брудну білизну будуть перемивати. На гравця буде додатковий тиск.

Виходить так, що «Динамо» починає сезон із повню невизначеністю у захисті. Попов — сильний до травм та не дуже радує своєю стабільністю. Ніхто не дасть гарантій, що не буде чергової травми. В будь-який момент вся зіграність може втиратися. Біловар ще ніколи не грав на такому рівні. Ніхто не знає, чи зможе Крістіан потягнути цей рівень у довготривалій перспективі. Залишається Сирота, який теж нестабільний. Дячуку потрібно дуже багато над собою працювати, щоб отримати другий шанс.

Сергій ТИЩЕНКО